Анатомо - фізіологічні особливості дитячого віку

 


Періоди дитячого віку
Для вивчення фізіологічних і морфологічних особливостей дитини, що нормально розвивається, зручно поділити дитячий вік на певні етапи його розвитку — на періоди дитинства. Це необхідно також для того, щоб правильніше організувати режим і умови нормального виховання дитини залежно від її вікових особливостей.
Вага, зріст, окружність голови і грудей
Вага першої дитини у матері звичайно менша, ніж дальших дітей. Величезну роль при цьому відіграють соціальні умови. Так, було відзначено, що у тих жінок, які користувалися декретною відпусткою до родів, діти народжуються більш крупні і розвинені в усіх відношеннях, ніж у тих жінок, яким доводилося працювати до самих родів.
Прорізування молочних зубів
Молочні зуби починають прорізуватися у дитини віком коло 6 місяців. Звичайно першими на 7-му місяці прорізуються нижні середні різці, а на 8-му місяці — середні верхні. Таким чином, дитина до 8 місяців має 4 зуби. В дальші 4 місяці прорізуються ще 4 різці. На протязі другого року прорізуються ще 12 зубів (рис.
Особливості шкіри, підшкірної клітковини і м'язів
Шкіра. Шкіра новонародженого має яскраво-червоний колір вкрита первородним жировим мастилом. Ця фізіологічна еритема шкіри через декілька днів проходить, після чого починається висівковидне або пластинчате лущення, яке триває декілька днів. Взагалі шкіра дитини м'яка і ніжна; епітелій шкіри тонкий, роговий шар розвинений погано; сильно розвинена судинна сітка; є велика схильність до лущення та до утворення корочок (найчастіше на голові).
Кісткова система
Склад кісткової тканини новонародженої дитини відрізняється тим, що кістки її містять більш води і менш твердих речовин, ніж у дорослих. В утробному періоді скостеніння скелета відбувається досить пізно і при народженні в скелеті дитини все ще є чимало хрящової тканини (хребет, зап'ясток). Більш щільна частина скелета, що складається вже із звапненої тканини, все ж таки за своєю будовою відрізняється від тканини дорослого: кістки дитини мають волокнисту будову замість пластинчатої будови у дорослого, солей в них міститься менше, через що вони більш гнучкі і еластичні і не такі тверді.
Органи дихання
Під час внутрішньоутробного життя легені дитини перебувають у стані спадання (ателектаз). Хоч і доведено внутрішньоутробне дихання (1888), при кожному русі якого в грудній порожнині утворюється негативне тиснення, проте воно таке невелике, що не може викликати цілковитого розпрямлення легенів. Тільки після того, як пуповина перев’язана і внаслідок цього кров дитини збіднюється на кисень, це негативне тиснення в грудній порожнині посилюється настільки, що спричиняє цілковите розпрямлення легенів (перше дихання).
Органи кровообігу
Кровообіг під час внутрішньоутробного життя різко відрізняється від кровообігу новонародженої дитини і відбувається через судини пупкового канатика; останній складається з двох артерій і однієї вени, закладених в ембріональній тканині (вар-тонові драглі) і накритих зовні оболонкою амніона. З пупкової вени, що несе від матері насичену киснем кров, ця кров надходить у воротну і в нижню порожнисту вени (через венозну аранційову протоку), а звідти в праве передсердя, через овальне вікно в ліве передсердя, в лівий шлуночок і, нарешті, попадає в аорту, звідки розноситься по всьому організму.
Кров і кровотворна система
Кровотворні органи в ембріональному житті — це печінка, селезінка, кістковий мозок і лімфатична тканина. Кістковий мозок починає функціонувати тільки з другої половини ембріонального життя і остаточно розвивається до моменту народження дитини, бувший переважно місцем утворення формених елементів крові; на другому місці стоять селезінка і лімфатична тканина.
Лімфатична система
У новонароджених є широка сітка периферичних лімфатичних вузлів, які перебувають ще в недорозвиненому стані; розвиток їх закінчується тільки до 12 — 13 років. За М. П. Гундобіним, лімфатичні вузли новонародженої дитини м'які, величина їх від булавочної головки до горошини; вони мають широкі синуси, відзначаються великою кількістю лімфатичної тканини та кровоносних судин.
Сечостатеві органи
Сечостатева система складається з видільної системи (нирки, сечоводи, сечовий міхур) і зовнішніх та внутрішніх статевих органів. Н й р к й до двох років зберігають ембріональну частковість. Миски цілком розвинені, сечоводи змієподібно зігнуті. Сечо-вий міхуру новонароджених дітей містить 40—50 мл сечі.
Залози внутрішньої секреції
Залози внутрішньої секреції або, як їх ще називають, ендокринні залози, як і всі органи, в своїй діяльності підлягають центральній нервовій системі і перебувають під регулюючим впливом кори великих півкуль мозку. Але в той же час гормони, виділювані цими залозами, в свою чергу впливають на центральну нервову систему; від тієї чи іншої патології залоз внутрішньої секреції нерідко залежить і розвиток центральної нервової системи і вищої нервової діяльності дитини.
Органи травлення
Морфологічний і функціональний розвиток травних органів дитини відбувається відповідно до розвитку її центральної нервової системи і основного регулятора всіх життєвих процесів — кори півкуль мозку. Усі органи травлення в загальній своїй діяльності по переробці їжі залежать один від одного і перебувають під безпосереднім впливом центральної нервової системи.
Органи почуттів
Органи почуттів складають частину єдиної системи аналізаторів, вчення про які розробив І. П. Павлов. І. П. Павлов виділив у системі аналізаторів периферичну або сприймальну частину, провідникову і центральну частину, яка перебуває в корі, і розглядав їх як єдину систему. Згідно з цим вченням, органи почуттів належать до периферичної частини '(рецепторів), яка сприймає зовнішні подразнення і передає їх по провідниковій частині в центральну частину — кору великих півкуль.
Розвиток рухових умінь і психіки
Розвиток рухових умінь у здорової дитини безпосередньо канни з розвитком центральної нервової системи — кори великих півкуль і значною мірою зв'язаний з умовами зовнішнього. Рис. 9. Розвиток рухових умінь Рис. 10. Розвиток рухових умінь. середовища і виховання дитини. Задержка в розвитку психіки може бути у невеликої частини дітей внаслідок аномалій розвитку центральної нервової системи або від перенесених дитиною захворювань цієї системи як у періоді внутрішньоутробного, так і позаутробного життя.
Режим сну дитини
Згідно з вченням великого російського фізіолога І. П. Павлова„ сон — це один з видів внутрішнього гальмування кори великих півкуль головного мозку. Клітини кори головного мозку дитини, одержуючи на протязі дня безліч всякого роду подразнень, виснажують свою здатність нормально функціонувати і при дальшому перенапруженні можуть почати руйнуватися.