АСКАРИДОЗ



Аскариди . Самець довжиною 15—20 см, самка — 25 — 40 см. Аскариди схожі на дощових черв'яків; іноді вони бувають у дітей у великій кількості (від 10 до 100 штук). Яйця, що вийшли з калом, дозрівають на вологій землі на протязі 12 — 40 днів (при температурі не нижче від 7 — 8° і не вище 40°). Дитина заражається аскаридозом, проковтуючи дозрілі яйця аскарид (з личинками) найчастіше з немитими овочами, ягодами, фруктами. В кишечнику з проковтнутих яєць виводяться личинки. Останні, проникнувши в кишечник, заглиблюються в слизову оболонку, звідки кровоносними шляхами попадають у ворітну вену, в праве серце, далі в легені, де через альвеоли потрапляють у бронхи, трахею, гортань і глотку, а звідси знов у шлунок й кишки, де вже розвиваються в зрілі особини. Цикл розвитку паразита дорівнює приблизно 75 дням.
Аскаридоз у дітей дає часто такі явища.
З боку шлунково-кишкового тракту: огида до деяких видів їжі (найчастіше до жирної); нудоти, блювання, звичайно ранком натщесерце, які іноді супроводиться головокружінням і напівнепритомним станом. Неприємні відчування в підложечковій ділянці, слинотеча (часто вночі), болі в животі, найчастіше в підложечковій ділянці та в ділянці пупка; запори або поноси; здуття живота. В рідких випадках аскариди можуть бути причиною апендициту, непрохідності й проривання кишечника, закупорки жовчних ходів. З боку нервової системи: дратливість, головні болі, неуважливість, сіпання, істеричні і епілептик формні припадки. В рідких випадках інтоксикація нервової системи на грунті аскаридозу може проявитися менінгеальними або енцефалітичними симптомами і дати клінічну картину, схожу з картиною при туберкульозному менінгіті або енцефаліті. Збоку органів дихання: у той час коли личинки в період свого просування через кровоносну систему попадають у легені, вони можуть спричинити виникнення бронхітів, пневмонічних вогнищ у легенях; у цей час у крові дитини може збільшитися кількість еозинофілів (еозинофільні інфільтрати в легенях).
Діагноз аскаридозу ставлять на підставі виявлення яєць аскарид у калі дітей.
Лікування. Найбільш поширеним у Радянському Союзі та досить ефективним засобом, застосовуваним при лікуванні аскаридозу, є сантонін та препарат санкафен. Сантонін дають 3 рази на день в таблетках або в порошках на протязі двох днів, підряд за одним із таких методів.
Перший метод лікування (рекомендується для дітей старшого віку та для дорослих): 1-й день — дієта, на ніч — проносне; 2-й і 3-й день — натщесерце 3 порошки сантоніну по одному порошку через годину. Через годину після третього порошку — проносне. Через годину після проносного — легкий сніданок.

Другий метод лікування (рекомендується для дітей молодшого віку до 4 років та для ослаблених дітей після 4 років): 1-й день — дієта, на ніч — проносне; 2-й і 3-й день — сантонін за 1,5—2 години до їди, на ніч — проносне. Дозування сантоніну для дітей з розрахунку на прийом 0,005 г на кожний рік життя (дитині 5 років —0,025 г). Щоб видалити аскарид з кишечника, дають одне з таких проносних: глауберову сіль, анг-лійську сіль, віденське питво.
Вік Глауберова сіль (п г) Англій-ська сіль (в,) Віденське питво в мл
2—3 роки _ 10
4 — 5 років 10 8 15
6-7 „ 12 10 20
8—9 , 15 12 зо
10—12 . 20 15 35
13—16 „ 25 20 45
17 років і більше ЗО 25 60

Можна як проносне давати дітям складно локричний порошок на протязі 2 днів по одному разу на день, незабаром після останнього прийому сантоніну. Дозування у 2—3 роки — '/2 чайної ложки; у 4—6 років—1 чайна ложка врівень з краями; у. 8—16 років — 1'/2—3 чайні ложки, у 17 років і більше — 4 чайні ложки.
Дієта. Напередодні лікування, в дні приймання сантоніну і на другий день після лікування призначається поживна, легко засвоювана їжа в рідкому вигляді з обмеженням жирів: супи, рідкі каші, протерте м'ясо й овочі, молоко, кисле молоко. Цукор дозволяється.
Протипоказання до лікування сантоніном і санкафеном: нефрозонефрити, гострі шлунково-кишкові й гарячкові захворювання (не зв'язані з аскаридозом), пієліт.
Лікування цитварним сім'ям проводять за тією самою методикою, що й при лікуванні сантоніном. Виходячи з того, що в кожному грамі цитварного сім'я міститься близько 0,02 чистого сантоніну, дозування його буде таке: в 1 — З роки— 1 г, у 4—6 років— 1,5 г, у 7—9 років — 2 г; у 10—14 років — 3 г; в 15 років — 4 г і понад 16 років і дорослим — 5 г.
Дають цитварне сім'я подрібненим, змішаним з медом, повід-лом або цукром.
Лікування санкафеном. Для масового і індивідуального лікування дуже зручні випущені в продаж таблетки санкафену. Кожна таблетка містить у собі 0,016 г сантоніну, 0,016 г фенолфталеїну і 0,0065 г каломелю.
Санкафен призначають на протязі двох днів такими дозами: дітям на 2 дні стільки таблеток, скільки дитині років (наприклад, дитині 8 років — 8 таблеток на 2 дні або 4 таблетки на день), дорослим 18—20 таблеток на 2 дні.
Рекомендується така методика лікування санкафеном: ввечері, напередодні лікування прийняти легке проносне (пурген, ревінь, ізафенін) або поставити очисну клізму, на другий день ранком натщесерце або через годину після легкого сніданку (чашка чаю і кусочок хліба) прийняти санкафен у два прийоми з проміжками між прийомами в 0,5—1 годину. Через 2 години після приймання таблеток дозволяється сніданок. Ввечері прийняти легке або сольове проносне. На другий день повторити лікування в тому самому порядку. При проведенні масового лікування санкафеном в школах, ремісних училищах та в школах ФЗН допускається призначення проносних не ввечері дома, а в класі на останньому уроці.
Під час лікування санкафеном не можна вживати гострої, кислої і дуже жирної їжі.
Повторити лікування сантоніном і санкафеном у випадку необхідності можна тільки, через 3—4 тижні.
Даючи сантонін, треба мати на увазі можливість отруєння ним при особливій чутливості дитини або при великих дозах (симптоми отруєння: блювання, розлад зору — все здається пофарбованим у жовтий колір; пофарбування сечі у жовтий колір може бути взагалі при прийманні сантоніну).
У тих випадках, коли після приймання сантоніну або санкафену аскариди не виділилися, рекомендується провести лікування гексил резорцином.
Гексилрезорцин випускається в продаж таблетками по 0,1 г препарату в кожній таблетці. Призначають гексилрезорцин всередину на один прийом на протязі одного дня. Денна і одноразова доза його така: дитині до 10 років—одна таблетка (0,1 г) на один рік життя, у 10—14 років— 10 таблеток, у 15—16 років — 12 таблеток, дорослим 12—14 таблеток. Через те, що гексилрезорцин може спричинити подразнення слизової оболонки рота й стравоходу, необхідно таблетки, які покриті захисною оболонкою, проковтувати цілими, не розламуючи й не розжовуючи їх. У маленьких дітей, які ще не вміють ковтати таблетки, аскаридоз лікують іншими препаратами.
Методика лікування гексил резорцином. До приймання гексил резорцином необхідно голодувати на протязі 12 годин (наприклад, з 8 год. вечора до 8 год. ранку). Напередодні лікування на ніч призначають проносне, краще сольове, ран-ком наступного дня хворому ставлять очисну клізму, після чого він натщесерце приймає всю дозу гексилрезорцину по 1—2 таблетки кожні 5 хвилин, запиваючи водою. Снідати дозволяється через 4—5 годин після приймання таблеток. У день лікування гексилрезорцином хворий повинен лежати. На ніч у день приймання таблеток або ранком наступного дня призначають сольове проносне. Після приймання гексилрезорцину іноді бувають болі в животі й блювання, які заспокоюються після застосування грілки або клізми.
Дієта при лікуванні гексилрезорцином така сама, як і при лікуванні сантоніном.
Протипоказання. Гексилрезорцину не можна призначати при виразкових та при гострозапальних захворюваннях шлунково-кишкового тракту. Слід бути дуже обережним, призначаючи цей препарат різко ослабленим дітям. У випадку необхідності лікування гексилрезорцином можна повторювати не раніше як через 15—20 днів. Примірний рецепт для дитини 6 років.