ЕПІДЕМІЧНИЙ ГЕПАТИТ (ХВОРОБА БОТКІНА)



Захворювання це в дитячому віці зустрічається нерідко, найчастіше воно буває восени й зимою. У віці від 1 року до 5 років відмічається найбільше число випадків захворювання на епідемічний гепатит (більш від половини всіх випадків).
Це захворювання лікарі нерідко діагностують під такими назвами: катаральна жовтяниця, епідемічна жовтяниця, вірусна жовтяниця, гепатоз, гепатозо-гепатит, інфекційний гепатит, паренхіматозний гепатит, вірусний гепатит. Тепер це захворювання називають хворобою Боткіна (епідемічним гепатитом). Цю назву вперше запропонував О. А. Кисель.
Етіологія і епідеміологія. Захворювання це спричиняє фільтрівний вірус, якого виявляють у хворих у крові і рідше в сечі. Тепер виділили збудника хвороби Боткіна — вірус А, інкубаційний період якого дорівнює 3—4 тижням. Крім того, виділили вірус Б — збудник так званого сироваткового гепатиту; цей збудник може проникнути в організм під час переливання крові й плазми, виготовлених з крові донорів, яка містить у собі цей вірус.
Інкубаційний період сироваткового гепатиту — 2—4 місяці.
Вірус хвороби Боткіна передається від хворого через кал, сечу, дуоденальний вміст, виділення носоглотки. Найбільш заразний період — переджовтяничний та перші дні явної жовтяниці.
Діагноз у переджовтяничному періоді поставити важко, це захворювання можна іноді припустити, якщо в оточенні дитини є хворі з хворобою Боткіна. В таких випадках підозрілими симптомами бувають збільшення печінки, диспепсичні явища. У тяжких випадках хвороби Боткіна, на початку її, особливо у дітей раннього віку, нерідко бувають явища з боку центральної нервової системи (депресивний або збуджений стан, менінгеальні симптоми).
При появленні жовтяниці хворобу Боткіна доводиться диференціювати від лептоспірозної жовтяниці (хвороба Васильєва-Вейля), від жовтяниць, що виникають на ґрунті інших захворювань (малярії, крупозної пневмонії, сепсису, холангіту, холециститу та ін.) та від медикаментозних жовтяниць. Для ранньої діагностики та в підозрілих випадках необхідно визначити жовчні пігменти в сечі й білірубін в крові.
Клініка. Звичайні симптоми хвороби такі: підвищення температури, головний біль, іноді біль у животі й блювання; бувають катаральні явища в кон'юнктиві й зіві (ангіна). Такий стан триває 5—7 днів, а далі появляється жовтяничне забарвлення склер, шкіри й слизової рота.
Жовтяниця з кожним днем посилюється, причому інтенсивність її буває різна.
При появленні жовтяниці температура звичайно падає, загальний стан хворого кращає. Сеча при цьому буває темного кольору з ясно вираженою реакцією на жовчні пігменти; кал знебарвлений. У сечі виявляється уробілін, в крові — різке збільшення білірубіну; відмічаються великі коливання цукру в крові. Пульс сповільнений. Печінка на цей час більшає, виступає на 2—4 пальці з-під краю ребер, особливо її лівий край, і в цій ділянці відчувається болючість при обмацуванні.
Селезінка майже в половині випадків також буває збільшеною.
З часом жовтяничне забарвлення починає меншати, кал набирає нормального кольору, розміри печінки й селезінки меншають, хоч печінка може залишатися збільшеною і твердою на протязі декількох місяців і навіть років.
Загальна тривалість хвороби — 3—5 тижнів; нерідко бувають рецидиви.
При тяжкій формі хвороби Боткіна, крім зазначених вище симптомів, бувають і мозкові явища (сильне збудження, іноді галюцинації) і менінгеальні симптоми.
Гарячка набирає характеру інтермітуючої з інтервалами без-гарячкового періоду. Відмічаються явища серцевої слабості (нерівний, частий пульс, глухі тони, збільшення розмірів серця). Збільшення печінки й селезінки при тяжких формах жовтяниці буває більш значним, ніж при звичайних формах; нерідко бувають ускладнення: припухання шийних лімфатичних вузлів, отит, пневмонія.
Тяжка жовтяниця звичайно закінчується видужанням, але можливий і перехід її в жовту атрофію печінки (токсичну дистрофію печінки), яка є ніби завершальною стадією тяжкої жовтяниці; випадки такої атрофії у дітей відносно рідкі.
Клінічні симптоми жовтої атрофії печінки, поруч з симптомами тяжкої жовтяниці, характеризуються швидким зменшенням розмірів печінки, — вона нерідко зникає з-під ребер, на шкірі лиця й тулуба появляються точкові крововиливи, в сечі - білок, і в зв'язку з глибоким розладом вуглеводного й білкового обміну та з холеміею (отруєння жовчними кислотами) розвивається кома.
При гістологічному дослідженні печінки у випадках жовтяниці, що закінчилася смертю, знаходять надзвичайно різкі явища дегенерації й некрозу печінкових клітин центральної частини печінкової часточки з дальшим розвитком сполучної тканини (цироз) і з частковою регенерацією печінкових клітин. Це робить зрозумілим ті глибокі зміни в білковому, вуглеводному і пігментному обміні, які, будучи наслідком цього захворювання, призводять до смерті або в більш легких випадках до неповноцінності печінки
Прогноз при епідемічній жовтяниці залежить від форми її: легка жовтяниця, як правило, закінчується видужанням; при тяжкій формі жовтяниці смертність буває в 5—7% випадків, нерідко залишаються тривкі явища цирозу печінки; при жовтій атрофії печінки прогноз несприятливий.
Профілактичні заходи. 1. Хворого з хворобою Боткіна треба обов'язково зареєструвати так само, як і інших хворих на інфекційні хвороби, з відповідним повідомленням епідеміолога.
2. Кожний випадок треба обслідувати епідемічне і старанно
виявити джерело інфекції. Слід звернути-увагу на те, чи робили
захворілій дитині прищеплення (проти кору), чи лікували її препаратами крові.
3. Кожного хворого з хворобою Боткіна, а також підозрілого
на це захворювання треба ізолювати не менш як на 3 тижні від
початку жовтяниці або на місяць від початку захворювання. При
лікуванні дитини в лікарні її можна виписати не раніше вказаних строків ізоляції при умові, коли це допускає клінічний стан
хворого; після виписки з лікарні дитину треба направити в полі
клініку для систематичного й тривалого спостереження.
4. Дезінфекцію як поточну, так і заключну, роблять так само,
як і при інших кишкових інфекціях, але з врахуванням даних
про стійкість вірусу епідемічного гепатиту.
5. Діти й дорослі, які були в контакті з хворими на хворобу
Боткіна, мають бути під медичним спостереженням на протязі
40 днів від моменту зіткнення з хворим; на дітей, які відвідують
дитячі заклади, та на працівників харчових підприємств і дитячих закладів треба звернути особливу увагу.
6. У дитячих закладах, коли виявиться випадок захворювання
дитини на хворобу Боткіна, в тій групі, в якій була захворіла
дитина, треба встановити карантин; приймання нових дітей у цю
групу припиняється на 40 днів з дня ізоляції останнього хворого.
7. Щоб уникнути заражень при проведенні внутрішньовенних
і внутрішньом'язових ін'єкцій, а також досліджень, зв'язаних
з взяттям крові, слід стерилізувати кожний раз не тільки голки,
а й шприци (кип'ятити після кожного вживання не менш 30 хвилин). Голки Франка слід обпалювати після кожного вживання.
Для хворих на гепатит має бути окремий інструментарій (голки,
шприци й стерилізатор).
Під час лікування хвороби Боткіна потрібний ліжковий режим на весь період, поки триває хвороба. У перші дні хвороби дієту хворого обмежують: забороняють дуже жирну їжу, а також м'ясо і яйця. В наступні дні, проте, залишається звичайна дієта: молоко, м'ясо не більш як 2—3 рази на тиждень (краще варене), овочі, фрукти. Необхідно стежити за тим, щоб кишечник випорожнювався регулярно; при запорах — клізма або проносне (калсбадська або глауберова сіль 0,5 —1 чайна ложка на день у півсклянці теплої води).
Корисно давати всередину 5% розчин глюкози 3—4 рази на день 200—300 мл, в тяжких випадках жовтяниці — ін'єкції 20% розчину глюкози у вену по 10—20 мл 1—2 рази на день.
При занепаді серцевої діяльності — кофеїн, коразол, при болях — тепло на ділянку печінки.

Застосовують також дуоденальне зондування, щоб витягти деяку кількість жовчі, особливо коли є болі або неприємні відчування в ділянці жовчного міхура; після зондування звичайно настає полегшення болів і іноді швидше меншає жовтяничне забарвлення склер і шкіри. Щоб зменшити біль у животі, застосовують звичайну грілку. Рекомендується при жовтяниці давати :вітамін С (аскорбінова кислота по 0,05 три рази на день), вітамін К.