Туберкульоз лімфатичних вузлів кореня легені (бронхіальних залоз). Туберкульозний бронхаденіт
Як було вже вказано вище, туберкульозна інфекція з первинного вогнища по лімфатичних шляхах поширюється на ближчі лімфатичні вузли кореня легені і викликає захворювання — туберкульозний бронхоаденіт. Бронхоаденіти, залежно від інтенсивності туберкульозного процесу в лімфатичних вузлах і масивності ураження, можуть бути відмінними і щодо своїх клінічних проявів. Вони можуть супроводитись перифокальним запаленням. Такі бронхоаденіти називаються інфільтративними. Ураження лімфатичних вузлів може бути опухоподібним, коли утворюється ніби опух у лімфатичному вузлі і розміри його збільшуються значною мірою; такі бронхоаденіти називаються туморозними (опухоподібними); своїми клінічними проявами ці бронхоаденіти відрізняються від інфільтративних.
При вказаних видах бронхоаденітів загальний стан дитини значно терпить, відзначається схуднення, втрата апетиту, зупинка або зменшення в набуванні ваги, загальна млявість і підвищення температури.
Тим часом як при інфільтративному бронхоаденіті всі ці симптоми бувають не так різко виражені і тривають не так довго, при туморозному бронхоаденіті вони більш інтенсивно виражені і хвороба триває довше. При туморозмому бронхоаденіті температура буває підвищена в межах 38—39° іноді протягом тривалого часу; пін буває частіше в ранньому дитячому віці. Крім указаних вище загальних симптомів, у дітей раннього віку при туморозному бронхоаденіті характерним є коклюшоподібний кашель, причому під час кожного кашльового поштовху чути два тони: один грубіший і Низький, другий—високий (бітональний кашель).
При рентгенологічному дослідженні хворої дитини відзначається збільшення лімфатичних вузлів у вигляді овальних тіней. Анатомічне при туморозному бронхоаденіті уражений лімфатичний вузол буває значно збільшений в об'ємі, всередині його казсознс запалення, а навколо інфільтрат.
При постановці діагнозу слід мати на увазі можливість збільшення лімфатичних вузлів і при інших інфекційних захворюваннях, які іноді спостерігаються досить тривалий час. До таких захворювань належать грип, кір і іноді коклюш; тільки старанно зібраний анамнез щодо контакту дитини з туберкульозним хворим, а також наявність позитивних туберкулінових проб (реакції Пірке, Манту) дають можливість встановити природу бронхоаденіту.
До туберкульозних бронхоаденітів, що протікають без ясно помітних місцевих уражень, можна віднести і хронічну туберкульозну інтоксикацію.
Прогноз. Туберкульозні бронхоаденіти в більшості випадків закінчуються сприятливо, тобто казеозні маси при туморозному бронхоаденіті розсисаються і на місці запалення утворюється рубець, нерідко при цьому відбувається звапнення туберкульозного вогнища в лімфатичних вузлах.
При інфільтративному бронхоаденіті після ліквідації перифокального запалення в лімфатичних вузлах відбувається рубцювання і звапнення, що й можна встановити при рентгенологічному дослідженні. В рідких випадках при туберкульозному бронхоаденіті справа може закінчитися розпадом лімфатичних вузлів з дальшим розвитком туберкульозної пневмонії.
