ГРИП
Грип спостерігається у вигляді двох дещо відмінних щодо клініки й епідеміології форм або різновидностей: 1) так званий епідемічний грип—інфлюенца; таким епідемічним спалахам давали різні назви, зокрема, спалах 1918—1919 pp. називали «іспанською хворобою», вважаючи (це виявилося невірним), що перші захворювання були в Іспанії; 2) ендемічний — сезонний, або спорадичний, грип!
Епідемічний грип спостерігається у вигляді пандемії, які охоплюють часом багато країн. Він дає досить тяжкі і своєрідно протікаючі форми. Спалахи таких епідемій бувають з проміжками в 25—30 років.
Ендемічний грип спостерігається постійно серед населення, посилюється в осінньо-зимовому сезоні, дуже часто уражає дітей, особливо в ранньому віці. У дітей зустрічаються обидві форми.
Епідемічний грип. Епідемічний грип відомий з XVI століття; з того часу в Європі спостерігався ряд величезних епідемій, які уражали одну за одною багато країн. У нашій країні останні дві епідемії спостерігались у 1889—1890 і в 1918—1919 pp. Між такими великими епідемічними спалахами спостерігаються більш слабкі, але все ж таки значні хвилі. Такі спалахи пройшли по ряду країн у 1927, 1929, 1931 і 1933 pp. Хвороба поширювалась з великою швидкістю, уражаючи переважно населення зрілого віку, а з дітей — більш старші вікові групи.
Етіологія. Протягом десятиріч збудником грипу вважали паличку інфлюенци Афанасьєва-Пфейффера. Вона належить до числа найдрібніших мікроорганізмів, грамнегативна, росте на середовищах з домішкою крові.
Однак в останні роки доведено, що збудником грипу є пневмотропний вірус, при цьому вивченні дві його різновидності: вірус А і вірус Б. За клінічними ознаками захворювання, викликані різними типами вірусу, не можуть бути диференційовані. Сироватка крові людей і тварин, що перехворіли на грип, спричинюваний вірусом А, нейтралізує його, але не діє на вірус Б і навпаки. Вірус грипу вирощується в тканинних культурах, які містять розчин Тіроде, і тканини зародків морських свинок або
курей.
Місце первинної локалізації грипозного вірусу—слизова оболонка носа й глотки і верхніх дихальних шляхів.
Поряд з вірусом, що викликає патологічні зміни слизових дихальних шляхів, велике значення в появі ряду ускладнень при грипі мають інші мікроби, особливо палички Афанасьєва-Пфейффера, а також пневмококи і стрептококи (так звані супутники грипозного вірусу).
Патогенез. Мікроб передається шляхом капельної інфекції і, очевидно, заражає організм через дихальні шляхи, дає значні явища токсикозу, причому сильно терпить нервова, особливо вегетативна, система і судинний апарат. Дуже часті крововиливи, некрози тканин (наприклад, стінки альвеол), значні явища дегенерації уражених органів.
Поряд з цим спостерігаються гнійні й септичні процеси, спричинювані вторинною інфекцією (дипло-стрепго'кокки, палички Афанасьева-Пфейффера та ін.).
При грипі, особливо при тяжких його формах, створюються умови (навіть сприятливіші, ніж при кору) для поширення різноманітної вторинної інфекції: 1) по слизовій оболонці дихальних органів через ураження трахеобронхіального шляху; 2) по лімфатичних судинах внаслідок глибокого ураження проміжної тканини легень (перибронхіти, інтерстиціальні пневмонії); 3) по кровоносній системі через значне токсичне ураження судин.
Усі ці моменти набувають особливого значення на фоні загального вираженого впливу грипозного вірусу на нервову систему і спричинюваних ним змін реактивності організму (його сен-сибілізацію).
Після перенесеного вірусного грипу створюється імунітет строком від 1 до 2 років.
Випадки повторних захворювань на грип через порівняно короткий час пояснюються зараженням різними вірусами (А або Б), а можливо також і новими ще точно невизначеними типами вірусу грипу, відмінними від вірусу А і Б.
Клініка. Інкубаційний період триває 1 — 3 дні. Початок гострий з швидким підвищенням температури і загальними нервовими симптомами. Характерні сильні головні болі, гіперестезії. Часто бувають блювання і носова кровотеча. Хвороба дає різні форми: то переважають нервові симптоми (токсична форма), то різкіше виражені ураження дихального тракту і катари слизових (токсично-катаральна форма). Частіше буває мішана форма.
При дослідженні відзначаються помірні катари слизових; при вислухуванні — багато сухих і нерідко вологих хрипів, розкиданих: по всій легені; невелика емфізема. Кон'юнктивіт і нежйть на відміну від ендемічного грипу виражені слабо. З боку судинного апарата відзначаються явища слабості—деяке досить рано виникаюче розширення серця з дуже характерним симптомом: сповільнення пульсу (брадикардія). Одночасно з цим нерідко відзначаються лейкопенія крові (5000— 2000 лейкоцитів), низький кров'яний тиск, іноді схильність до рідких випорожнень, часто ураження дихальних шляхів. Усі ці симптоми говорять про ураження парасимпатичного відділу нервової системи.
У тяжких випадках розвиваються нефрози. Як ускладнення, що іноді починаються дуже рано, майже з перших же днів хвороби, відзначаються пневмонії, плевропневмонії, гнійні плеврити. У тяжких випадках спостерігається геморагічний характер пневмоній, кровохаркання, кровотеча з носа, крововиливи в мозок. Описані випадки омертвіння і абсцесів легені, некрозів кісток і слизових, що розвинулися вна-слідок судинного тромбозу.
Дуже своєрідні некротичні ураження верхніх дихальних шляхів — гортані, трахеї, бронхів, які призводять до тяжко протікаючого крупу з явищами стенозу, що потребує іноді інтубації або трахеотомії.
Температурна крива дуже своєрідна, даючи ряд поступово спадаючих, іноді «дворогих» хвиль.
Процес у середньому триває 1 — 1,5 — 2 тижні. Смертність залежить від форми і коливається під час різних епідемій. Деякі епідемії були більш доброякісні, даючи менше ускладнень і меншу смертність (наприклад, епідемія 1889—1890 pp.); інші, як епідемія 1918—1919 pp., давали більше ускладнень з боку дихального тракту і смертність при них була значна (близько 10% і 20—25% в ускладнених пневмонією випадках).
Поки що немає надійних методів для ранньої діагностики грипу. Лабораторний діагноз ставиться шляхом введення висівів з носоглотки хворих сприйнятливим тваринам або ж в курячий зародок, що розвивається, для виділення вірусу. Останнім часом для діагностики застосовується реакція аглютинації еритроцитів (гемаглютинація), за допомогою якої може бути визначена наявність вірусного антигену.
Для ретроспективної діагностики грипу застосовуються реакції нейтралізації, зв'язування комплементу і реакція затримки гемаглютинації.
Ендемічний — сезонний, або спорадичний, — грип. Ендемічний грип є одним з найпоширеніших захворювань дитячого віку, зустрічається повсюдно, уражаючи дітей будь-якого віку, але особливо часто дітей раннього віку. Захворюваність збільшується в холодну пору року, можливо, внаслідок обмеження користування свіжим повітрям (діти менше гуляють), більшого контакту з хворими бацилоносіями. Грип може повторюватись, тому що імунітет після нього зберігається недовго.
Питання про етіологію ендемічного грипу залишається поки що не цілком розв'язаним. Існують експериментальні дослідження, які вказують на його вірусну етіологію, однак ці дані потребують додаткових підтверджень.
Інкубаційний період короткий, — він дорівнює 1—3 дням. Початок характеризується загальними явищами інтоксикації — нездужанням, головним болем, підвищенням температури і розвитком катарів слизових оболонок: нежитем, кашлем, кон'юнктивітом. У цьому періоді грип дуже схожий на кір.
При дослідженні дитини в розпалі процесу, крім катарів слизових, знаходять часто явища ларинго-трахео-бронхіту з сухим, нерідко гавкаючим кашлем, сухими хрипами в легенях. Значних розладів серцевої діяльності звичайно не відмічається. У маленьких дітей досить часто бувають розлади кишечника (парентеральна диспепсія). З боку нервової системи характерні загальна дразливість, гіперестезії і м'язові болі, неспокій і капризність дитини. В крові помірний нейтрофільного типу лейкоцитоз, іноді лейкопенія.
Перебіг хвороби різноманітний. Часто процес закінчується в 2—3 дні, не даючи серйозних розладів, в інших випадках тягнеться 5—7 днів, даючи неправильного типу температуру з літичним спаданням. В окремих випадках хвороба може натягнутись на декілька тижнів.
Після перенесеного, навіть нетяжкого, грипу дитина не відразу поправляється—довго залишаються дразливість, розлади нервової системи, поганий сон, розладжений апетит. Під час грипу і після нього дитина дуже легко захворює на інші хвороби, тому що опірність організму знижується.
Ускладнення. Найчастішими є ускладнення з боку дихальних органів. Дуже часто при грипі спостерігається так званий несправжній круп — стенотичний ларингіт, що розвивається нерідко з перших же днів хвороби, при цьому дуже лякає батьків і оточуючих швидкий розвиток утрудненого дихання. Процес починається, як звичайно, незначним нездужанням, поступовим помірним підвищенням (37,8—38°) температури, не-житем і невеликим кашлем. Несподівано, часто серед ночі, кашель стає сухий, хрипкий, і розвивається утруднене шумне дихання і сильний неспокій. В зіві, крім гіперемії, нічого немає, нальоти відсутні, голос звичайно зберігається. Процес в гортані характеризується лише гіперемією і набряком і не дає фібринозної плівки, як при дифтерії.
Це відрізняє несправжній круп від справжнього дифтерійного крупу, при якому явища розгортаються не так швидко, катарів слизових немає, а в зіві, носоглотці, носі або на надгортаннику при огляді дзеркалом можна часто виявити фібринозні нальоти. Такий же фібринозний випіт спостерігається при дифтерії і в гортані.
Несправжній круп не являє небезпеки і звичайно швидко минає. В його ґенезі відіграє, очевидно, значну роль спазм гортані, викликаний гіперемією і набряком.
Найтяжчим ускладненням є запалення легень. Воно частіше буває лобулярного типу у вигляді дрібних, розсіяних по обох легенях вогнищ, дуже часто супроводиться бронхітами і перибронхітами, що виявляється на секції, клінічне позначається тривалим гарячковим процесом, а згодом іноді утворенням бронхоектазів, подібно до кору і коклюшу. Після і під час пневмонії можуть спостерігатись вторинні емпієми. Перебіг пневмоній нерідко тяжкий, і найчастіше вони є причиною смерті при грипі. Часто при грипі уражається середнє вухо, внаслідок чого виникають прості або гнійні отити.
Стріляючі болі у вусі на початку такого отиту — симптом дуже типовий. Нерідко на протязі грипу, особливо у маленьких дітей, розвивається пієліт.
Порівняно рідко спостерігаються менінгіти і менінгоенцефаліти, спричинювані паличкою Афанасьєва-Пфейффера.
Прогноз. Ендемічний грип є надзвичайно поширеним захворюванням. Він часто ускладнює й обтяжує перебіг інших захворювань. Даючи часто ускладнення з боку дихальних шляхів, нерідко закінчуючись пневмонією, викликаючи пієліти, знижуючи опірність до інших захворювань, зокрема, до туберкульозу, ендемічний грип є захворюванням дуже небезпечним, особливо для маленької дитини.
Лікування. Мають величезне значення догляд, гігієна і харчування. В деяких сім'ях через боязнь простуди дитини, хворої на грип, її на довгий час позбавляють свіжого повітря і купання. Між тим, при грипі, навпаки, ці заходи повинні провадитись дуже широко. Приміщення, де перебуває хворий, треба постійно провітрювати. В теплу погоду хворий може бути цілий день на повітрі або при широко відчинених вікнах.
Щоденні теплі і гарячі ванни або гарячі ножні ванни дуже полегшують нервові явища і болі в м'язах. При пневмоніях у грудних і маленьких дітей дуже добре діють гірчичні обгортування або кругові гірчичники і гарячі ванни (38—39°).
Всередину дають 2% розчин двовуглекислої соди або лужні води (боржом, іжевська вода). Відхаркувальні давати не рекомендується, бо вони посилюють кашель, не бажаний при явищах перибронхітів і можливих бронхоектазій. Дуже важливе значення має правильно налагоджене харчування: для грудних дітей — збереження грудного годування, повноцінні поживні суміші; у дітей старшого віку немає потреби забороняти вживання м'яса. Дуже важливо давати вітаміни (риб'ячий жир, соки, жовтки). Під час диспепсій дітям старше півроку призначають кефір. При отитах вливають теплу олію у вухо, кладуть зогрівальний компрес; при сильних болях старшим дітям можна призначити аспірин по 0,1—0,2 2—3 рази на день. Під час приступу несправжнього крупу призначають гарячу ванну; там, де її не можна зробити, обмежуються гарячою ножною ванною (простою або з гірчицею), дають гаряче питво, луги і бром усередину, призначають вдихання гарячих парів.
При лікуванні епідемічного грипу вживають тих же самих заходів. У зв'язку з тим, що при епідемічному грипі нерідко бувають розлади серцевої діяльності, дають усередину 1% розчин кофеїну, кордіамін, кардіазол, при більш різких розладах доводиться вдаватись до підшкірних ін'єкцій серцевих ліків.
Лікування ускладнень проводиться за звичайними правилами. Тяжкі явища стенозу примушують іноді вдаватись до трахеотомії, хоча вона мало надійна через швидкий розвиток пневмонії і значну загальну отруєність. Пневмонії лікують за загальними правилами. Сульфаніламіди при пневмоніях, спричинених паличкою Афанасьєва-Пфейффера, виявляються-недостатньо дійовими. Комплексне лікування сульфазолом і пеніциліном більш ефективне. Показано застосування діатермії і УКВ. Профілактика. Найважливіше профілактичне значення має правильна організація побуту дитини, особливо маленької. Необхідно якнайширше використовувати світло, повітря, частіше виносити дитину на вулицю, відчиняти вікна в теплий період року.
Систематичне провітрювання приміщень і тривалі прогулянки на повітрі мають особливо важливе значення в осінньо-зимовий час; не менш важливу роль відіграють водні процедури: обливання або обтирання ранком при умиванні старших дітей, купання маленьких.
Увесь досвід правильно організованих дитячих закладів (ясел, дитячих будинків, дитячих садків, таборів і т. ін.) свідчить про зміцнюючий і оздоровчий вплив цих заходів на організм дитини, яка стає мало сприйнятливою до інфекцій, зокрема, до грипу. Із заходів особистої гігієни треба привчати дитину тримати в чистоті руки, доглядати за порожниною рота. Не слід дорослим здороватися з дітьми за руку, цілувати дитину.
Рис. 76. Випадок грипу, ускладнений пневмонією
При захворюванні на грип матері або особи, що доглядає дитину, необхідно або не допускати їх до дитини, або вжити старанних заходів у вигляді частого миття рук і одягання марльової маски на рот і ніс при догляді за дитиною. Це має особливо важливе значення щодо жінок, які годують груддю. Дітей взагалі не слід допускати до осіб з нежитем, кашлем, до видужуючих після різних інфекцій.
Якщо грип занесено у відділення лікарень, хворих переводять в бокс, а у відділенні проводять посилену аерацію і вживають гігієнічних заходів.
Тепер провадяться наполегливі дослідження по розробці специфічної профілактики грипу.
Підбадьорливі результати одержані від підшкірного застосування концентрованої полівалентної вакцини, виготовленої з алантоїсної культури вірусів А і Б. Смородинцев пропонує кори
стуватись для профілактики (а також для лікування) грипу введенням розпиленої імунної сироватки в ніс. Недоліком цього методу є те, що він дає швидко минущий нестійкий імунітет.
В останні роки для профілактики (а також лікування) грипу Єрмольєва і Валединська запропонували препарат екмолін, застосовуваний у вигляді капель в ніс або шляхом розпилювання за допомогою спеціальних пульверизаторів.
