Хронічна туберкульозна інтоксикація
У дитини, вже інфікованої туберкульозом, іноді протягом довгого часу не з'являється ніяких симптомів хвороби; лише позитивна реакція Пірке вказує на туберкульозну інфекцію організму. Така дитина спочатку нічим не відрізняється від здорових дітей, але згодом у неї з'являються перші ознаки захворювання, що виражаються більшими чи меншими розладами загального характеру: дитина починає худнути, втрачає апетит, з'являється стомлюваність, часом без видимих причин підвищується температура; іноді дитина покашлює.
Об'єктивно при дослідженні легень та інших органів нічого патологічного не відзначається або ж виявляються невеликі відхилення від норми. У таких дітей реакція Пірке буває позитивна, і іноді при рентгенологічному дослідженні виявляється невелике збільшення лімфатичних вузлів. Ця нелокалізована або, вірніше, без ясної локалізації форма туберкульозу має назву хронічної туберкульозної інтоксикації; уперше вона була описана О. А. Киселем, який дав докладний виклад її симптоматики.
Іноді такий стан виражений не дуже різко, і дитина звичайно провадить спосіб життя здорової дитини; це — хронічна туберкульозна інтоксикація І стадії.
Якщо ці розлади виражені дуже різко і відмічається значне відставання у набуванні ваги і фізичному розвиткові, стійке підвищення температури, постійне нездужання, головні болі, то ми маємо справу з хронічною туберкульозною інтоксикацією II стадії (J2).
Група хронічної туберкульозної інтоксикації (J1 і J2) посідає велике місце серед усіх інших туберкульозних захворювань у дітей (до 94%), тоді як інші ясно локалізовані форми зустрічаються в 4—6% випадків. Захворювання це звичайно супроводиться зміною (збільшенням) лімфатичних вузлів кореня легені.
Периферичні лімфатичні вузли при хронічній туберкульозній інтоксикації бувають також змінені; вони щільні й промацуються іноді в таких місцях, де у здорових звичайно не зустрічаються (торакальні на передній поверхні грудної клітки, підключичні, ліктьові). Іноді ці вузли промацуються дуже рано, ще в грудному віці, що коли виключити інші захворювання (сифіліс, шкірні ураження та ін.) звичайно вказує на туберкульозну інфекцію.
Отже, по суті локалізація туберкульозу звичайно буває не ясною, і на перший план виступають явища загального характеру. Хронічна туберкульозна інтоксикація не є наслідком стабільного процесу, вона може або поступово затушовуватись, причому дитина здається практично здоровою, і лише реакція Пірке вказує, що організм інфікований туберкульозом, або ж у дитини згодом процес починає ясно локалізуватись в якому-небудь органі, і тоді розвивається одна з указаних нижче форм локалізованого туберкульозу.
У грудних дітей хронічна туберкульозна інтоксикація має дещо інший характер, але по суті вона мало відрізняється від такої у старших дітей. Звичайно в перші місяці життя не відзначається якої-небудь різниці між дітьми, народженими від туберкульозної матері, і дітьми здорових матерів; дитина може народитись нормальної ваги (однак частина таких дітей має вагу нижче норми) і протягом перших 3—4 місяців може розвиватись нормально; проте, дрібні ущільнені лімфатичні вузли іноді вже промацуються з перших днів життя. Згодом дитина починає відставати в набуванні ваги; мати відмічає, що дитина весь час «простуджується», часто кашляє і часто хворіє на «грип»; апетит у неї знижується, розвивається нарізко виражена анемія. Реакція Пірке на цей час часто стає позитивною, і виявляється картина туберкульозного захворювання, іноді без ясної локалізації '.(хронічна туберкульозна інтоксикація).
В інших же випадках дуже бурхливо розвивається загальний міліарний туберкульоз. Клінічні прояви первинного періоду зараження легень у дітей проходять мало помітно, — звичайно в житті доводиться мати справу переважно з вторинними проявами туберкульозу, коли інфекція з первинного вогнища розсіюється по різних органах, в тому числі і по легенях. Тому наступний опис локалізованого туберкульозу у дітей охоплює всі форми вторинного поширення процесу по органах: так, це зустрічається переважно у дітей приблизно до 10-річного віку. Форми хронічного туберкульозу легень (сухот) у старших дітей і підлітків по суті не відрізняються від прояву їх у дорослих.
