КІР (MORBILLI)
Етіологія. Збудник кору належить до фільтрівних вірусів. Він дуже нестійкий і поза організмом людини швидко гине. У продромальний період і в перші дні висипання вірус постійно міститься на слизових оболонках дихальних шляхів, рота й кон'юнктиви, а також у крові хворого.
Епідеміологія. Сприйнятливість людини до кору надзвичайно велика. На неї перехворіють не менше 95% усіх людей; отже, кір є одною з найпоширеніших хвороб. Уявлення про те, що кір є лише дитячою хворобою, склалось лише внаслідок того, що більшість населення хворіє на неї в дитинстві.
Якщо кір заноситься в яку-небудь місцевість, де довго не було кору і де мало людей хворіло на неї раніше, то розвиваються великі епідемії, що уражають майже поголовне все населення. Така епідемія була описана Панумом у 1846 р. на Фаррерських островах.
Такого ж поголовного поширення серед тих, хто не хворів на кір, набуває ця хвороба, коли вона заноситься в дитячі колективи, якщо не встановити карантину і не вжити заходів специфічної профілактики.
Найвища захворюваність на кір спостерігається серед дітей до 5 років, рідко хворіють на неї діти до 6 місяців і як виняток— природно вигодовувані діти віком до 3 місяців, що пояснюється передачею несприйнятливості через плаценту і з молоком матері (пасивний імунітет).
У тих дуже рідких випадках, коли мати незадовго до родів захворює на кір, дитина народжується вже хворою на кір в результаті внутрішньоутробного зараження.
Захворювання на кір, існуючи постійно в населених пунктах, часом можуть давати великі епідемічні спалахи, звичайно через 2—4 роки (періодичність епідемій). Характерні сезонні коливання захворюваності на кір, саме посилення її в холодну пору року (в пізні осінні й зимово-весняні місяці), що в значній мірі обумовлюється зміною в цей час побутових і гігієнічних умов життя (велика скупченість, недостатнє користування повітрям і світлом та ін.).
Єдиним джерелом зараження є хворий на кір. Він стає заразним з самого початку продромального періоду і залишається таким до кінця висипання (після 7 днів від початку висипання хворий вже не є заразним).
Інфекція переноситься повітряно-крапельним шляхом під час чихання, кашлю безпосередньо від хворого до здорового.
Через третю особу, а також через речі і предмети корова інфекція, як правило, не передається; це спостерігається надзвичайно рідко і можливо лише при безпосередньому переході обслуговуючої особи від хворого до здорового або ж при передачі інфікованих речей від хворого до здорового.
Розносячись течією повітря вірус кору може проникати через щілини в стінах і замкові щілини в приміщення, сусіднє з тим, де перебуває хворий, а також через вентиляційні труби з нижнього поверху у верхній. Цим пояснюється спостережуване іноді поширення кору без безпосереднього стикання з хворим.
Через нестійкість корового вірусу після того як приміщення звільнено від перебування хворого, а також після закінчення хвороби, немає потреби робити дезінфекцію, а досить того, щоб добре провітрити і старанно прибрати приміщення.
Погані житлово-побутові умови — тіснота, недодержання чистоти і правил гігієни — сприяють поширенню захворюваності і підвищенню смертності від кору.
Після перенесеного кору залишається імунітет на все життя.
В організмі перехворілого утворюються корові антитіла, що зберігаються протягом усього життя (з цим зв'язані запобіжні властивості сироватки крові дорослих людей). Рідкі випадки повторних захворювань спостерігаються у дітей, перехворілих на кір у легкій формі на першому році життя і переважно у перехворілих на так званий мітигірований (ослаблений) кір після запобіжних щеплень.
Патогенез. Вплив корового вірусу на організм дуже складний і своєрідний. При кору вже в початковий період дуже яскраво виражені алергічні прояви; ними і ускладненнями, що рано нашаровуються, обумовлюється тяжкість кору, а не проявами специфічного токсикозу, властивого скарлатині, дифтерії і дизентерії і слабо вираженого при кору.
На висоті свого розвитку кір дає дуже багато проявів, властивих анафілактичним станам, що зближує його з сироватковою хворобою (характер висипу, катар слизових, лейкопенія та інші зміни крові, ваготонічні реакції з боку вегетативної нервової системи та ін.).
Корова інфекція викликає двоякого роду розлади в організму, тому що коровий вірус, з одного боку, е сильною отрутою для клітин нервової системи і епітелію слизових, а з другого — має різкий алергізуючий вплив. Вираженням цих його властивостей є ранливість центральної нервової системи, епітелію слизових, значна реакція з боку лімфатичного і кровотворного апарата, сильний розлад бар'єрних функцій, порушення вітамінного господарства (в першу чергу щодо вітамінів А і С), зниження імунітету і створення загальної і місцевої підвищеної чутливості до вторинної інфекції, особливо в тих системах організму, де найяскравіше виявляється дія збудника кору (дихальні і травні шляхи).
Отже, коровий вірус підготовляє грунт для виникнення ускладнень різної етіології.
Указані зміни імунобіологічного стану, спричинені кором, цілком пояснюють необхідність створення найсприятливіших умов оточення й режиму для хворих на кір, особливо дітей раннього віку.
Клініка. У перебігу кору чітко виділяються чотири періоди:
1) інкубаційний (прихований),
2) продромальний,
3) період висипання і
4)період видужання (протягом якого спостерігається пігментація висипу). Період інкубації (від моменту зараження до початку клінічних проявів) триває 8—11 днів, рідко до 3 тижнів.
У цьому періоді клінічних змін немає. Відзначаються лише своєрідні морфологічні і фізико-хімічні зміни крові (спочатку збільшення, а потім зменшення числа лейкоцитів, зміна в'язкості, здатність зсідатись та ін.).
Подовжена інкубація (21—28 днів) спостерігається після застосування запобіжних щеплень проти кору у дітей, що мали контакт з хворими, а також іноді в тих випадках, коли кором заражається хворий на іншу інфекційну хворобу (наприклад, на скарлатину).
Продромальний період триває 3—5 днів і таким чином від моменту .зараження до появи висипу минає звичайно 12—15 днів.
Продроми починаються підвищенням температури (38—39°), зміною загального стану, катарами слизових оболонок. З'являються нежить, кон'юнктивіт, кашель. Кашель звичайно сухий і нав'язливий, нерідко він буває грубий, гавкаючий, як при дифтерійному крупі.
Шкіра звичайно залишається чистою; іноді протягом продромального періоду на тулубі, рідше на лиці, з'являється висип у вигляді дрібних розкиданих плям, значно рідше скарлатино подібний. Найбільш характерні зміни слизової рота й зіва. При огляді їх у продромальному періоді спостерігається дуже важливий симптом, уперше описаний Філатовим (симптом Філатова). Цей симптом полягає в дрібному висівковидному лущен-ні епітелію на слизовій щік проти корінних зубів у вигляді дрібних білуватих блискучих плямок, оточених незначною червоністю. Слизова втрачає свій блиск, стає шорсткою і набуває строкатого вигляду. Плями ці з'являються в середньому за 2, а іноді за 3—4 дні до висипання. В той же час або дещо пізніше в зіві відзначається плямиста ангіна.
Симптом Філатова патогномонічний для кору, тобто спостерігається тільки при ньому і має велике значення, даючи можливість рано встановити діагноз на початку продромального періоду до появи висипу, ізолювати хворого і провести профілактичні щеплення, що може запобігти розвиткові епідемії.
Висипання. В кінці четвертої доби гарячкового процесу всі явища досягають найбільшої сили, і починає з'являтись типовий плямисто - палульозний висип (рис. 53).
Раніше за все він з'являється на лиці, на лобі, за ушима, потім поширюється по всьому лиці, переважно скупчуючись посередині лиця (ніс, підборіддя, губи); цим коровий висип різко відрізняється від скарлатинозного, при якому центр лиця залишається білим (скарлатинозний трикутник). На 2-й день висип переходить на тулуб, на 3-й — на кінцівки.
Характер висипу — плямисто - папульозний: починаються зміни шкіри з утворення невеликої папули — плямочки, що дещо підвищується над рівнем шкіри, а згодом збільшується в розмірі, набуває неправильних зубчастих обрисів і при огляді збоку і на дотик помітно виступає над рівнем навколишньої шкіри (ексудативний характер висипу).
Місцями висип зливається в неправильної форми поля, але навіть коли висип злитий на значному протязі завжди залишаються ділянки незміненої шкіри. Колір висипу може бути дуже різноманітний — від рожевого до насичено червоного і ціанотичного.
Рис. 52. Симптом Филатова при кори.
Рис. 53. Висипи при кори.
Рис. 54. Ветряная оспа
Густота його різна. Нерідко одночасно з'являються дрібні: крововиливи.
Висип держиться близько 4 днів, потім починає бліднути, залишаючи після себе темні плями. Пігментація триває 1—1,5 тижня. Іноді після збліднення висипу спостерігається незначне висівкоподібне лущення на лиці й на тулубі (на відміну від лущення при скарлатині, при якій шкіра на підошвах і долонях не лущиться).
В розпалі процесу (на 2—3-й день висипання) спостерігається досить тяжка картина: температура висока, загальний став дитини поганий, лице вкрите висипом, одутле, злиплі від виділення повіки, значний нежить, сильний сухий нав'язливий кашель. В зіві — набухлість і червоність.
Нерідко, особливо у маленьких дітей, спостерігаються часті рідкі випорожнення із зеленню і домішкою слизу (іноді такі випорожнення бувають уже і в продромальному періоді). З боку крові в продромальному періоді і на початку висипання відзначається лейкопенія, зменшення числа нейтрофілів, тромбопенія. Симптом Філатова в кінці і навіть у середині висипання зникає. Відзначається помірне загальне соковите припухання периферичних залоз.
Одночасно із зблідненням висипу (на 4—5-й день висипання) починає досить швидко поліпшуватись загальний стан і дещо-повільніше проходять катари.
Увесь гарячковий процес триває близько 7—8 днів. Після спаду температури залишається нерідко дразливість дитини, поганий сон, відсутність апетиту і нестійка робота кишечника.
Форми кору. Кір може дати ряд варіантів, які відрізняються щодо тяжкості.
Іноді спостерігаються дуже легкі випадки захворювання, коли всі симптоми виражені дуже слабо, процес швидко проходить і ' не дає ускладнень. Нерідко в таких випадках окремі періоди кору протікають атипово і прискорено, з невеликою температурною реакцією, із слабо вираженими катаральними явищами і ви--сипом. Такий легкий перебіг спостерігається нерідко у дітей у віці до 4—5 місяців, коли пасивний природжений імунітет починає зникати, але ще не повністю зник. Особливо ж часто він зустрічається після застосування проти корових щеплень у тих випадках, коли ними не удалось запобігти захворюванню і воно розвинулось у полегшеній формі (так званий мітигірований кір). При-цьому звичайно інкубація подовжена, продромальний період відсутній або скорочений до 1—2 днів, слабо виражені катаральні явища, симптому Філатова часто не буває, висип здебільшого-скудний (іноді, проте, і досить значний, але висипає він швидко, без характерного для звичайного кору етапного розвитку); загальний перебіг хвороби дуже легкий, як правило, без ускладнень.
В інших випадках, навпаки, спостерігаються тяжкі форми. Їх тяжкість найчастіше визначається дуже швидко наступаючим запаленням легень з розвитком ціанозу і задишки.
Значно рідше, майже як виняток, спостерігаються гіпертоксичні форми кору, коли хворий гине у перші дні захворювання від інтоксикації, без ускладнень. У циx випадках спостерігаються іноді геморагії в шкіру і кровоточивість у слизові оболонки (геморагічна форма). Звичайно, однак, смерть від кору залежить від ускладнень.
Ускладнення. Найбільш частими і небезпечними є ускладнення з боку дихального тракту, особливо пневмонії. Слизові оболонки дихальних шляхів перебувають в стані сильного подразнення під впливом корової отрути; вона діє не тільки на епітелій, спричиняючи його загибель, але проникає глибше, викликаючи запалення стінки трахеї і бронхів, перибронхіальної тканини і самої легеневої паренхіми.
У зв'язку з цим спостережувані при кору ларингіти і «бронхіти дають нерідко тяжкий і тривалий перебіг.
Корові ларингіти дають іноді картину, що нагадує дифтерійний круп. У продромальному періоді вони протікають нерідко за типом несправжнього крупу. Ці ранні ларингіти здебільшого проходять благополучно, тому що зміни, які лежать в їх основі, не глибокі; тільки в рідких випадках вони можуть призвести до стійкого стенозу.
Іноді ларингіт, що почався в продромальному періоді і майже зник на період пігментації, знову загострюється на 8— 10—12-й день хвороби, іноді ж він уперше виникає в цей час. Це загострення або виникнення ларингіту може бути зв'язане нерідко з так званою «другою алергічною хвилею», при якій спостерігаються погіршання загального стану і ускладнення.
Такі пізні ларингіти більш небезпечні; маючи в своїй основі некротично-виразкові ураження гортані, вони протікають або мляво, тривало, з афонією, беззвучним кашлем, іноді призводять до розвитку гнійного перихондриту гортанних хрящів, або ж досить бурхливо, з розвитком наростаючого стенозу, що потребує оперативного втручання (у цих випадках показана трахеотомія, а не інтубація). Слід пам'ятати і постійно мати на увазі, що виникнення стенозу при кору може залежати від нашарування дифтерійної інфекції (комбінація кору і дифтерії). Диференціальна діагностика корового ларингіту від справжнього дифтерійного буває часто дуже утруднена. Негативні результати обов'язкових в цих випадках бактеріологічних досліджень не можуть мати вирішального значення. Тому рекомендується в таких випадках, керуючись клінічною картиною, вводити протидифтерійну сироватку. Трахеобронхіти супроводять звичайно весь гострий період хвороби (період висипу).
Корові пневмонії бувають частіше дрібно вогнищеві (лобулярні) і супроводяться бронхітом (бронхопневмонії). Процес захоплює поступово великі простори легеневої тканини, викликаючи кашель з харкотинням, задишку, високу неправильну температуру. Такі бронхіти нерідко закінчуються бронхоектазами (розширення бронхів) в зв'язку з вищевказаною запальною зміною стінки бронха (перибронхіти) і зморщуванням легені внаслідок розвитку сполучної тканини (цирози). Нерідко до пневмонії приєднується гнійний плеврит. Іноді розвивається гангрена і абсцеси легень (абсцедируючі пневмонії).
Пневмонії уражають найчастіше маленьких дітей у віці до З років і звичайно визначають смертність при кору.
Іншим найбільш частим ускладненням є ураження травного тракту; нерідко спостерігаються різні стоматити, з яких найбільш небезпечним є гангренозний стоматит і так званий водяний рак щоки, або н о м а. Це ускладнення зустрічається і при деяких інших захворюваннях, звичайно у дітей виснажених, які неправильно і недостатньо харчувались (черевний тиф, дизентерія). Починається хвороба з інфільтрату слизової щоки, що йде вглиб, захоплює шкіру, і в центрі якого починається гангренозний розпад, причому іноді вся щока і губи, а нерідко і щелепа некротизуються. Це ускладнення найчастіше ' призводить до смерті, але іноді процес припиняється і хворий виліковується. Тепер нома зустрічається дуже рідко, переважно у дуже виснажених дітей. У дівчаток таке ураження може розвинутись у ділянці статевих губ.
Іноді можуть розвинутись септичні шийні лімфаденіти стрептококової етіології.
Дуже часто спостерігаються ускладнення з боку кишечника. В продромальному періоді і під час висипання спостерігаються поноси, що виникають внаслідок дії корового вірусу; вони звичайно закінчуються на початку періоду видужання. Пізніше виникаючі коліти із слизисто-кров'янистим поносом часто бувають обумовлені дизентерійною інфекцією: вона розвивається у дітей, які раніше хворіли на дизентерію або ж мали контакт з дизенте-рійними хворими. Ці коліти при кору часто набувають затяжного, упертого перебігу, особливо у маленьких дітей, що значно погіршує стан, призводить до дистрофії, виснаження, а нерідко і до смерті.
Крім дихального і травного тракту при кору уражаються слизові оболонки і інших органів: спостерігаються кон'юнктивіти, блефарити, отити — прості й гнійні.
Отити — ускладнення, що нерідко спостерігаються при кору. Ранні корові отити часто бувають катаральними; вони досить рідко порівняно із скарлатиною призводять до перфорації барабанних перетинок, або ж до необхідності їх парацентезу. Більш тяжкий перебіг буває при пізніх отитах, що розвиваються після висипання; вони звичайно гнійні, можуть давати затяжний перебіг, ускладнюватись мастоїдитом (правда, значно рідше, ніж при скарлатині) і є джерелом сепсису, а іноді легеневих абсцесів.
При такому затяжному перебігу отиту, коли, незважаючи на проведення ранньої і достатньої щодо дозування пеніцилінотерапії і всього комплексу лікувальних заходів, процес все ж таки триває, необхідно бути дуже уважним і в разі розвитку мастоїдиту своєчасно провести хірургічне втручання.
До рідких ускладнень кору належать енцефаліти, що розвиваються звичайно в період збліднення висипу (на 5—6-й день хвороби). В частині випадків вони закінчуються повним видужанням, але можуть призвести і до стійких неврологічних дефектів. Беручи до уваги вірусну етіологію кору і властиву вірусам здатність уражати нервову систему, можна припустити специфічний ґенез цих енцефалітів. Гнійні менінгіти, що спостерігаються при кору, виникають в результаті вторинної інфекції при ускладненнях кору пневмонією і отитом.
Дуже характерний вплив кору на хронічні інфекції, особливо на туберкульоз.
Хронічні інфекції взагалі нерідко загострюються під час і після гострих інфекцій; так, наприклад, доводилось спостерігати загострення сифілісу під час дизентерії і скарлатини, загострення малярії — після скарлатини, загострення ревматизму — після і під час скарлатини. Однак деякі інфекції — кір, коклюш, грип — особливо часто викликають загострення туберкульозу.
Туберкульозний процес, який до захворювання на кір протікав доброякісно, може нерідко після кору дати спалах і перейти в активну прогресуючу форму (казеозна пневмонія, міліарний туберкульоз). Тому дітей, хворих на туберкульоз, слід особливо старанно оберігати від зараження кором (карантини, протикорові щеплення).
Причиною такої чутливості туберкульозного процесу до кору є, як гадають, частота ураження дихальних шляхів і наявність перибронхітів, які втягають у запалення бронхіальні залози, що несуть у собі інкапсульоване вогнище; крім того, кір викликає стан зміненої реактивності і зниження імунітету (перехід під час кору позитивної реакції Пірке в негативну).
Під впливом кору може не тільки настати загострення хронічних інфекцій, але, у зв'язку із зниженням імунітету й опірності, можливе і більш легке зараження будь-якою іншою інфекційною хворобою, в середовищі якої перебуває хворий у даний момент, або ж активізація тієї, яка перед тим гніздилась у ньому, не даючи клінічних проявів. Так, відомі випадки, коли у хворих на кір протягом захворювання реакція Шіка з негативної переходить у позитивну, коли знижується титр реакції Відаля, загострюється дизентерія, посилюється короста, піодермія, приєднуються інші інфекції.
Ці факти мають велике значення в організації госпіталізації і догляду за хворим на кір.
Прогноз і смертність. Прогноз залежить від віку і стану дитини, а також від того, чи є ускладнення. Кір найбільш небезпечний для маленьких дітей віком до 3 років, особливо для кволих дітей, хворих на рахіт і туберкульоз.
Неускладнений кір надзвичайно рідко призводить до смерті. Хворі на кір гинуть від ускладнень, переважно від пневмонії, а маленькі діти, крім того, від колітів, виснаження, сепсису і номи.
До смерті може призвести також і туберкульоз, що розвинувся після кору.
Лікарняна летальність у попередні роки коливалась від 10 до 20%. Особливо велика летальність була при одночасному захворюванні на кір та інші інфекційні хвороби (нір і скарлатину, кір і дифтерію).
Останнім часом у зв'язку із значними успіхами терапії корових ускладнень, зокрема, застосуванням сульфамідо і пеніцилінотерапії, а також розширенням усього комплексу лікувальних заходів летальність від кору різко знизилась.
Гігієна, догляд і лікування. Гігієна має величезне значення. Особливу увагу треба приділяти чистоті повітря і постійному провітрюванню приміщення. В теплу погоду хворий може перебувати на відкритому повітрі. Температура повітря в кімнаті не повинна бути високою (15—17°).
Приміщення ні в якому разі не повинно бути затемненим. Світло є найважливішим біологічним фактором, що підвішує стійкість організму. У зв'язку з тим, що у хворого все ж таки існує деяка світлобоязнь, слід покласти його головою до джерела світла. Не можна завішувати світло червоними шторами або запалювати червоні лампочки. Це не впливає сприятливо на процес, а лише створює подразну обстановку для хворого.
Хворому обов'язково треба систематично робити ванни, і щодня умивати. Позбавляти хворого води дуже шкідливо для нього.
Серед населення існують щодо кору найшкідливіші забобони: через боязнь «простуди» хвору на кір дитину позбавляють чистого повітря, без якого не може правильно відбуватись, процес видужання; її бояться купати й умивати, завішують вікна темними або червоними шторами. Усім цим пояснюється можливий тяжкий перебіг кору і його численні ускладнення, висока смертність, що спостерігаються серед дітей тих сімей, де не зжиті ще всі ці забобони.
Харчування хворого на кір має бути повноцінним, в їжі повинні бути повноцінні білки, жири, вуглеводи, що містяться в овочах і фруктах, і вітаміни. В початковому періоді при наявності рідких випорожнень, особливо у маленьких дітей, їжа має бути рідка й напіврідка і легко засвоювана: молоко, особливо у вигляді кефіру і кислого молока, киселі, компоти. Пізніше — м'ясо, риба, овочі, фрукти.
Звичайно, для грудних дітей величезне значення має збереження можливості вигодовування їх грудним молоком.
У період видужання слід призначати риб'ячий жир; вітаміни у вигляді соків і препаратів треба давати в усі періоди хвороби і після видужання.
Необхідно старанно доглядати за слизовими оболонками і шкірою. Очі щодня (2 рази на день і частіше) треба промивати 2% розчином борної кислоти або перевареною водою; повіки змазуються вазеліном.
При різкому кон'юнктивіті і світлобоязні, особливо у тих дітей, у яких були зміни на кон’юнктиві та роговій оболонці (фліктена, кератит), що легко загострюються при кору, можна крім промивання очей 0,85% розчином NaCl, закладати на кон'юнктиву 2% ксероформну мазь.
При сильних виділеннях з носа впускають теплу олію каплями; при значному утрудненні носового дихання 1—2 рази на день впускають в ніс розчин адреналіну.
Rp. Sol. Adrenalini hydrochloric! 1 : 1000—1,0 Aq. destill. 9,0 MDS. По 2 каплі 2—3 рази на день у ніс.
Медикаментозне лікування. При неускладненому кору немає потреби вдаватись до серцевих ліків, тому що взагалі при кору серцево-судинний препарат мало терпить.
Лише в дуже рідких випадках тяжкого неускладненого кору токсичного або геморагічного характеру можуть виникнути такі показання. Застосовуються кофеїн, камфора, кардіозол під шкіру, вливається рінгерівський розчин з глюкозою під шкіру або внутрішньовенне.
При поносах і при значних втратах води, коли ослабає тургор тканин, необхідно (крім достатнього давання рідини через рот) вводити її під шкіру. Вводять залежно від віку 100— 500 мл рінгерівського розчину пополам з 5% розчином глюкози.
Явища трахеобронхіту полегшуються при застосуванні гарячих (38—40°) ванн. Усередину досить давати лужні води (боржом та ін.) або 2% розчин питної соди по чайній (десертній, столовій) ложці в гарячому молоці.
Слід уникати в початковому періоді кору проносних. Цей захід взагалі на початку Інфекційних захворювань не потрібний, а при кору шкідливий, тому що може викликати тривалий і тривкий понос, що подразнює і без того подразнену коровою отрутою слизову оболонку.
Лікування ускладнень. Явища ларингіту, що загрожують розвитком стенозу, крім указаних вище заходів догляду, потребують застосування гарячих ванн, загальних і ножних гірчичних обгортувань, при неспокійному стані хворих — давання бромідів усередину, тобто вживання тих заходів, які рекомендуються і при дифтерійному крупі.
Звичайно, для грудних дітей величезне значення має збереження можливості вигодовування їх грудним молоком.
У період видужання слід призначати риб'ячий жир; вітаміни у вигляді соків і препаратів треба давати в усі періоди хвороби і після видужання.
Необхідно старанно доглядати за слизовими оболонками і шкірою. Очі щодня (2 рази на день і частіше) треба промивати 2% розчином борної кислоти або перевареною водою; повіки змазуються вазеліном.
При різкому кон'юнктивіті і світлобоязні, особливо у тих дітей, у яких були зміни на кон’юнктиві та роговій оболонці (фліктена, кератит), що легко загострюються при кору, можна крім промивання очей 0,85% розчином NaCl, закладати на кон'юнктиву 2% ксероформну мазь.
При сильних виділеннях з носа впускають теплу олію каплями; при значному утрудненні носового дихання 1—2 рази на день впускають в ніс розчин адреналіну.
Rp. Sol. Adrenalini hydrochloric! 1 : 1000—1,0 Aq. destill. 9,0 MDS. По 2 каплі 2—3 рази на день у ніс.
Медикаментозне лікування. При неускладненому кору немає потреби вдаватись до серцевих ліків, тому що взагалі при кору серцево-судинний препарат мало терпить.
Лише в дуже рідких випадках тяжкого неускладненого кору токсичного або геморагічного характеру можуть виникнути такі показання. Застосовуються кофеїн, камфора, кардіозол під шкіру, вливається рінгерівський розчин з глюкозою під шкіру або внутрішньовенне.
При поносах і при значних втратах води, коли ослабає тургор тканин, необхідно (крім достатнього давання рідини через рот) вводити її під шкіру. Вводять залежно від віку 100— 500 мл рінгерівського розчину пополам з 5% розчином глюкози.
Явища трахеобронхіту полегшуються при застосуванні гарячих (38—40°) ванн. Усередину досить давати лужні води (боржом та ін.) або 2% розчин питної соди по чайній (десертній, столовій) ложці в гарячому молоці.
Слід уникати в початковому періоді кору проносних. Цей захід взагалі на початку Інфекційних захворювань не потрібний, а при кору шкідливий, тому що може викликати тривалий і тривкий понос, що подразнює і без того подразнену коровою отрутою слизову оболонку.
Лікування ускладнень. Явища ларингіту, що загрожують розвитком стенозу, крім указаних вище заходів догляду, потребують застосування гарячих ванн, загальних і ножних гірчичних обгортувань, при неспокійному стані хворих — давання бромідів усередину, тобто вживання тих заходів, які рекомендуються і при дифтерійному крупі.
В разі виявлення в мазку вінцентівської флори — місцеве застосування розчинів сальварсану (10—15%).
При колітах — тепло на живіт, гарячі ванни, харчування, як при дизентерії, діатермія, озокерит, а також хіміотерапевтичні і антибіотичні засоби, застосовувані при лікуванні дизентерії (див. дизентерія).
При кон'юнктивітах, якщо вони набувають більш тяжкого перебігу і супроводжується виразковим ураженням рогівкової оболонки — призначають 2% ксероформну мазь, кокаїн з атропіном у кон'юнктивальний мішок, пеніцилінові каплі. Ліку-вання ускладнень з боку очей має проводитись за вказівкою спеціаліста з очних хвороб.
Профілактика. Заразливість кору дуже значна; імунітету, якщо дитина не хворіла раніше на кір і якщо їй після контакту з хворим на кір не робили щеплення проти кору, — не існує; тому небезпека зараження в звичайних умовах життя дітей дуже важка і загрожує особливо тяжкими наслідками маленьким і кволим дітям.
Особливо суворих заходів профілактики треба вживати щодо захисту від корової інфекції дітей і особливо дитячих колективів (ясел, дитячих садків, лікарень).
Надзвичайно важливий ранній діагноз, тому що дитина, ізольована від колективу в перші дні продромального періоду, може не бути джерелом поширення хвороби. Звідси випливає необхідність найстараннішого нагляду за дітьми, які приходять самі і яких приносять у колектив, особливо на початку якого-небудь гарячкового захворювання. Кожна підозріла щодо захворювання на кір гарячкова дитина має бути старанно оглянута (зів, слизові) і ізольована в окремому приміщенні від інших дітей.
При стиканні із захворілим здорові діти, які не хворіли на кір, підлягають карантину на 3 тижні, і тим дітям, яким роблять щеплення корової сироватки (див нижче), строк карантину подовжується до 4 тижнів.
Виписка з лікарні проводиться при відсутності ускладнень через 8—10 днів після появи висипу.
Приміщення дезінфікуються шляхом провітрювання, миття і вологого прибирання; формалінова дезінфекція не потрібна. Білизну кип'ятять, плаття чистять і провітрюють.
Специфічна профілактика Застосовується штучна пасивна імунізація. Метод ЇЇ був запропонований і детально розроблений в 1919 р. Дегквіцем і набув широкого розповсюдження.
Він полягає в тому, що здоровим дітям, які стикалися з коровим хворим у заразних стадіях (продромальний період, цвітіння), вводиться під шкіру сироватка крові людини (дитини або дорослого), що нещодавно перехворіла на кір. Така кров містить у собі речовини (антитіла), які перешкоджають розвиткові корового мікроба в організмі того, хто заразився.
Тепер цей метод змінено в тому розумінні, що впорскується сироватка дорослого, оскільки майже всі дорослі люди в дитинстві хворіють на кір і виробляють до неї стійкий імунітет.
Таку сироватку одержують від батьків дитини або в родильних будинках у роділь з плаценти.
Кров попереду перевіряють шляхом реакції Вассермана на відсутність сифілісу, нагрівають протягом 1 години до 58° (інактивують), щоб остаточно вбити спірохету сифілісу, якщо б випадково трапився нерозпізнаний випадок, і розливається в стерильні ампули. Застосовується також цитратна кров від донорів.
Така сироватка впорскується в кількості 30—60 мл внутрішньом'язово або під шкіру дитини, що стикалася з хворим на кір (місце ін'єкції—звичайно передньо зовнішня поверхня стегна).
Чим раніше вводять таку сироватку, тим надійніший ефект щодо запобігання захворюванню.
Звичайно рекомендується впорскувати сироватку не пізніше 4-го дня після контакту (при впорскуванні сироватки на 4-й день після контакту з хворим на кір захворює 15%; на 5-й день—29%, на 6-й день — 65%; після 6-го дня—89%). При малих дозах введеної сироватки (30 мл), застосованої в перші дні інкубації, вдається або зовсім запобігти захворюванню, або ж воно виникає в ослабленому вигляді (так званий мітигірований кір).
При великих дозах сироватки (60 мл), якщо її вводять рано (до 4—5-го дня після контакту з хворим на кір), можна майже повністю запобігти захворюванню на кір.
Несприйнятливість до кору у щеплених дітей триває близько 3—4 тижнів; якщо виникне можливість нового контакту з хворими на кір через 3—4 тижні, необхідно додатково ввести сироватку в меншій кількості, але не менше ЗО мл.
Обов'язковим протикоровим щепленням підлягають: 1) діти у віці від 3 місяців до 4 років, що мали контакт з хворими на кір; 2) діти, що перебувають на вилікуванні в дитячих лікарнях незалежно від віку; 3) діти дошкільного віку по«ад 4 роки, що хворіють на яку-небудь хронічну хворобу або видужуючі після гострих захворювань; 4) туберкульозні діти.
У лікарні всім дітям впорскують не менше 60 мл сироватки. В яслах при виникненні захворювання на кір здоровим дітям впорскують по 30О мл сироватки, а кволим і дітям із сімей, де є хворі на туберкульоз, — по 60 мл, щоб по можливості уберегти їх від захворювання на кір у даний момент.
Застосування протикорових щеплень міцно ввійшло в широку практику, і сама методика виготовлення сироватки значно вдосконалилася. В останні роки з сироватки одержано препарат гамаглобуліну, що має в 25 раз більшу концентрацію антитіл порівняно з початковою сироваткою. Це дає можливість вводити замість 30—60 мл сироватки 1,5—3 мл гамаглобуліну. В останні роки в наукових інститутах Радянського Союзу провадяться дослідження по розробленню методу активної імунізації проти кору.
