НАТУРАЛЬНА ВІСПА (VARIOLA VERA)



Етіологія. Збудник віспи належить до найдрібніших мікроорганізмів, які проходять через фарфорові фільтри (фільтрівний вірус).
Цим збудником є, очевидно, так звані тільця Пашена,— дуже дрібні мікроорганізми, що їх виявляють при особливих, способах забарвлювання в гної віспяних пустул.
Збудник міститься в крові хворого, у вмісті віспяних, пухирців, в корках. Віспяний вірус дуже стійкий, переносить, висушування і досить довго зберігається у зовнішньому середо-вищі, тому речі хворого і навколишні предмети заразливі.
Хвороба надзвичайно заразлива. Заразні також трупи померлих від віспи.
Хвороба передається шляхом прямого стикання, шляхом крапельної інфекції, через третю особу, що стикалася з хворим. Інфекцію можуть розносити комахи (мухи); під час вагітності хвороба може передатись від матері плоду, який народжується, ураженим віспяним висипом.
Вхідними воротами для віспи є звичайно зів і верхні дихальні шляхи. Зараження може відбутись також через пошкодження, шкіри.
Після перенесеної віспи залишається стійкий імунітет на все життя.
Епідеміологія. Віспа була відома за давніх давен. До XVIII століття, коли Дженнер в Англії відкрив спосіб штучної імунізації (вакцинації), спостерігались спустошливі епідемії, які уражали цілі країни і призводили до величезної смертності населення, причому особливо сильно уражались діти. В Росії віспа з'явилась в XVI столітті, коли спостерігався ряд великих епідемій.
З часу введення віспощеплення (вакцинації) і широкого його застосування в різних країнах великі епідемії віспи припинились. Тепер у тих країнах, де віспощеплення є обов'язковим, епідемії віспи не існує. Окремі захворювання і спалахи її спостерігаються лише у населення не щепленого або якого давно не піддавали імунізації.
Клініка. Хвороба характеризується типовою температурною кривою, тяжкими загальними явищами папульозно – везикульозно - пустульозним висипом з наступним утворенням корок і рубців, що етапно розвивається.
У типових випадках хвороба протікає дуже закономірно, поділяючись на такі періоди: а) прихований, б) початковий, або продромальний, в) висипання, г) нагноєння, д) підсихання.
Інкубаційний період триває 9 — 10 днів, рідко 14 днів, і проходить без клінічних проявів.
Для щеплення віспи користуються вакцинацією «коров'ячої віспи», інфекційної хвороби, що полягає в утворенні пустул на вимені у корів. Гній цих пустул Дженнер застосовував як матеріал для щеплень.

Хвороба починається відразу високим підйомом температури (39—40°), потім головним болем, часто блюванням. Швидко наростає слабість, і хворий справляє враження тяжкого. Типові болі в попереку, крижах, руках і ногах, часто відзначається раннє збільшення селезінки. Нерідко в цьому періоді :з'являються продромальні висипи у вигляді плям на внутрішні поверхні стегон і на животі, іноді крововиливи. Такий стан триває 3 дні (початковий, або продромальний період); з 4-го дня починається висипання, що супроводиться тимчасовим покращанням загального стану і зниженням температури (рис. 56).

Рис. 56. Випадок натуральної віспи; крива температури

Висип з'являється спочатку на лиці, особливо на лобі, на волосистій частині голови, і майже одночасно на тильній частині кистей і пальців: на 2-й день — на тулубі і густіше висипає на лиці, а на 3-й день — і на кінцівках.
У самих початкових періодах висипання — це невелика папула, потім вона стає більшою і через 2—3 дні перетворюється у пухирець, наповнений напівпрозорим вмістом, з центральним вдавленням («віспяний пупок»). Такі пухирці висипають і на слизових оболонках (зів, кон'юнктива, гортань, стравохід), притому майже завжди раніше, ніж на шкірі (це треба мати на увазі як ранній діагностичний симптом віспи).
На 8—9-й день хвороби вміст віспяних пухирців стає мутним, гнійним, і настає другий період — період нагноєння. Перед нагноєнням температура буває невисокою і загальний стан поліпшується, але, коли починається нагноєння пухирців, знову настає погіршання — температура підвищується дуже високо, самопочуття погіршується, інтенсивно висипає висип, на лиці він часто зливається, повіки набрякають і злипаються, шкіра набрякає і навколо пустул червоніє й припухає. Частина пустул лопається, зливаючись у дуже болючі виразки. Це — найтяжчий період для хворого. Він супроводиться високою температурою, часто потьмаренням свідомості, маяченням, серцевою слабістю. У цей час нерідко може настати смерть. Тривалість цього періоду — 3—4 дні, а потім настає останній період— підсихання. З 10—12-го дня температура починає спадати, загальні явища стихають, пустули й виразки починають підсихати і перетворюються в корочки. Сильне свербіння примушує хворого чесатись і здирати корочки, що може посилити нагнійні процеси.
Після підсихання корочка відпадає, залишаючи ряботину — рубець. Тривалість підсихання 2—3 тижні.
Форми віспи. Легкі форми. У щеплених, які протягом декількох років (5—10) не піддавались вакцинації, може настати зараження і звичайне більш легке захворювання — в а р і о-л о ї д. Температура невисока, висип скудний, іноді у вигляді окремих віспин, розвиток укорочений. Ускладнення спостерігаються рідко. Рубцювання незначне. Вся хвороба у випадках варіолоїду закінчується в 5—7—10 днів (а при звичайній формі віспи — в середньому в 33 дні).
Тяжкі форми. Зливна віспа характеризується надзвичайно інтенсивним висипом, причому віспини, а потім виразки зливаються. Часто уражаються слизові оболонки. Ускладнення часті, спостерігаються тяжкі спотворення, особливо на лиці, висока летальність.
Геморагічна віспа дає дві різновидності:
а) віспяна пурпура характеризується значними крововиливами в шкіру і слизові оболонки; смерть від серцевої слабості настає так швидко, що типовий висип не встигає розвинутись;
б) вміст віспин просочується кров'ю, і вони набувають чорного кольору. Ця форма також часто закінчується смертю.
Обидві форми звичайно бувають у не вакцинованих.
Ускладнення численні: з боку шкіри — абсцеси, флегмони, з боку слизових оболонок — ангіни, ларинготрахеїти, кон'юнктивіти; з боку внутрішніх органів — лобулярні пневмонії, нефрити, міоперикардити, септичні ураження суглобів і піємія.
Прогноз серйозний. Варіолоїд звичайно закінчується благополучно. Геморагічна і зливна форми найчастіше закінчуються смертю. У маленьких дітей до 3 років віспа дуже небезпечна; причини загибелі — септичні процеси і пневмонії.
Лікування. Застосовуються симптоматичні заходи, бо специфічних методів немає.
Організація догляду за хворим на натуральну віспу має дуже велике значення. Особливо велике значення (крім звичайних заходів) має чисте повітря, помірної температури приміщення. Велике значення має чистота постільної і носильної білизни.
Важливий також догляд за чистотою тіла: теплі ванни призначають протягом усього процесу. В період нагноєння при дуже великому поширенні висипу, коли перекладати і витирати хворого стає важко, треба застосовувати колодні примочки. Висип змазують міцним розчином марганцевокислого калію, а потім 2% ксероформною маззю, вазеліном або прокип'яченою олією.
Ванни особливо доцільні в період підсихання корок.
За слизовими необхідно старанно доглядати: полоскати зів, змазувати губи маслом, промивати кон'юнктиви борним розчином, впускати в кон'юнктивальний мішок 2% ксероформну мазь.
Лікування ускладнень — за загальними правилами.
Харчування повинно бути достатнім і повноцінним. В гострому періоді їжа має бути рідкою і напіврідкою. Необхідно вводити достатню кількість вітамінів.
Профілактика. Хворі на віспу обов'язково ізолюються в окремому приміщенні в лікарні у зв'язку з високою заразністю процесу. Білизну і кімнату, де перебуває хворий на віспу, старанно дезінфікують.
Якщо виникне випадок віспи, всіх оточуючих піддають вакцинації: так само має бути вакцинований і персонал віспяного відділення.
Хворий може бути виписаний після відпадіння корок, але не раніше 40 днів від початку хвороби.
Найдійовішим заходом боротьби з віспою є вакцинація (віспощеплення).
Імунітет до віспи настає на 9—10-й день після щеплення. Вакцинація, зроблена в перші дні інкубаційного періоду, тобто через 2—3 дні після зараження, може ще запобігти захворюванню.