ЕНДОКРИННІ РОЗЛАДИ І ХВОРОБИ ОБМІНУ Й РОСТУ


ЕНДОКРИННІ РОЗЛАДИ І ХВОРОБИ ОБМІНУ Й РОСТУ
Залози внутрішньої секреції — ендокринні залози — не мають вивідних проток і виділяють безпосередньо в кров свій секрет — гормони, що впливають на ріст, обмін речовин, живлення і функцію нервової системи. В свою чергу центральна нервова система — кора головного мозку — впливає на ен-докринні залози і е регулятором їх функцій.
МІКСЕДЕМА
Мікседема — захворювання, при якому, поряд із зміною психіки дитини, характерним є значна зміна зовнішності, переважно лиця, через появу своєрідного набряку (oedema), звідки походить сама назва хвороби — слизовий набряк (myxoedema); характерна і значна відсталість росту. Захворювання це природженого характеру і зв'язано із зміною функції щитовидної залози, найчастіше з повною її аплазією.
ГІПОФІЗАРНЕ ОЖИРІННЯ
Гіпофізарне ожиріння (dystrophia adiposogenitaiis) належить до захворювань ендокринних залоз, при яких звертає на себе увагу надмірне ожиріння дитини, а також недорозвиток зовнішніх статевих органів. В етіології цього страждання лежить розлад функції задньої частки гіпофіза, що залежить іноді від органічних змін у залозі (опухи, гума гіпофіза або сусідніх з ним ділянок мозку).
ЦУКРОВЕ СЕЧОВИСНАЖЕННЯ
Цукрове сечове виснаження (diabetes mellitus) характеризується постійним виділенням з сечею цукру при більш-менш глибокому загальному розладі живлення. У дітей це захворювання зустрічається рідше, ніж у дорослих, причому особливо рідко у дітей раннього віку. Діабет частіше буває у дітей віком понад 6—7 років.
НЕЦУКРОВЕ ВИСНАЖЕННЯ СЕЧІ
Нецукрове виснаження сечі (diabetus insipidus) — захворювання, що зустрічається у дітей рідко і характеризується сильною спрагою; діти випивають при цьому значну кількість рідини і відповідно до цього виділяють велику кількість сечі без появи в ній цукру. Етіологія хвороби зв'язана з недостатністю функції частки гіпофіза задньої залози внутрішньої секреції, що виділяє антидіуретичний гормон (гормон, що гальмує сечовиділення), регулює обмін води в організмі; ця недостатність характеризується фізичною і психічною відсталістю.
БАЗЕДОВА ХВОРОБА
Підвищена функція щитовидної залози — гіпертиреоз (кількісна і, очевидно, якісна зміна секрету цієї залози) — викликає в організмі ряд характерних змін, що дають своєрідну картину так званої базедової хвороби. Рис. 48. Базедова хвороба дівчинки 11 років. У дітей базедова хвороба зустрічається досить рідко і спостерігається частіше у дівчаток у початковому періоді статевого дозрівання.
ХВОРОБА ДАУНА
Даун у 1866 р. описав своєрідне захворювання природженого характеру. При цьому захворюванні впадає у вічі маленька брахіцефалічного типу голівка з плоским лицем, розкосими очима з епікантусом (серповидна вер-тикальна шкірна складка над внутрішнім кутом повіки); відзначається деяке вип'ячування очного яблука і косоокість (страбізм) і нерідко ніби нарум'янені щоки (дитина схожа на клоуна).
ХОНДРОДИСТРОФІЯ (АХОНДРОПЛАЗІЯ)
Хондродистрофія, або ахондроплазія;— природжене захворювання, при якому звертає на себе увагу відсталість в рості, причому ця відсталість іде за рахунок затримки росту кінцівок при нормальному рості тулуба. Етіологія хондродистрофії досі ще остаточно не з'ясована. Не виключена можливість впливу інфекції або інтоксикації з боку матері, внаслідок чого відбуваються зміни ще в зародковому періоді хрящових клітин, розташованих на межі росту кістки.