ПАРАТИФОЗНІ ЗАХВОРЮВАННЯ
При вивченні палички, виділюваної з крові, сечі і випорожнень хворих, у яких клінічно був встановлений черевний тиф, виявилось, що в деяких випадках ця бактерія відрізняється від типової черевнотифозної палички реакцією аглютинації, хоча й належить до тієї ж загальної групи, в зв'язку з чим їй дали назву паратифозної. Найчастіше спостерігаються типи А і В. Клінічно перебіг такого паратифу може зовсім не відрізнятись від типового черевного тифу, викликаного паличкою Еберта, і щодо патогенезу і патологоанатомічних змін паратифи А і В нічим по суті не відрізняються від черевного тифу; тому неправильно, як це нерідко буває, називати атипові випадки черевного тифу паратифом.
Діагноз паратифу може бути встановлений лише бактеріологічне: або шляхом висівання палички з крові, сечі, випорожнень, або шляхом реакції аглютинації Відаля. Однак паратифозна паличка може іноді викликати дуже атипові випадки з укороченим неправильним перебігом, іноді навіть захворювання, що нагадують своєю клінічною картиною ентерити і дизентерію. Тому дуже велике значення має бактеріологічне дослід-ження таких атипових випадків. Такі «паратифозні захворювання», що симулюють навіть сепсис, спостерігаються частіше у грудних дітей і у дітей раннього віку. Зараження паратифозною паличкою відбувається найчастіше через заражене м'ясо і продукти.
Лікування і профілактика ті ж самі, що і при черевному тифі.
