СКАРЛАТИНОЗНА КРАСНУХА (RUBEOLA SCARLATINOSA) ХВОРОБА ФИЛАТОВА
Скарлатинозна краснуха як самостійне захворювання була виділена ще в 1885 p. H. Ф. Філатовим. Пізніше, через 15 років, її описав англійський автор Дюкс. Скарлатинозна краснуха своєю клінічною картиною і висипом нагадує скарлатину, хоча вона є самостійним, легким, безпечним захворюванням. У цьому відношенні може бути проведена аналогія з коровою краснухою, яка хоча і дуже схожа на кір, але є самостійною хворобою, дуже легкою і безпечною. Тому Філатов і дає таку назву — «скарлатинозна краснуха».
Збудник невідомий. Заразливий лише сам хворий. Очевидно, інфекція не передається через речі і третіх осіб. Інкубаційний період триває 15—21 день.
Продромального періоду немає. Захворювання починається
відразу з підйому температури, звичайно не дуже високого, і швидкою появою дрібно точкового скарлатино подібного висипу, що охоплює протягом декількох годин усе тіло. Відзначається невелика ангіна, завжди катарального характеру. Тонзилярні залози не припухають. Загальне самопочуття не порушується. Злегка підвищена температура держиться не більше 2—3 днів. Ускладнень і лущення не спостерігається. Нерідко легкі випадки скарлатини трактують як скарлатинозну краснуху. Це, звичайно, невірно; необхідно пам'ятати, що скарлатинозна краснуха — хвороба дуже рідка, і найчастіше буває легка форма скарлатини, щодо якої необхідно вжити всіх звичайних суворих за-ходів профілактики.
Якщо ангіна набуває некротичного характеру, з’являється лімфаденіт і виникають розлади серцево-судинної системи або лущення, то такі випадки з певністю треба віднести до скарла-тини. Особливе лікування не потрібне, крім додержання звичайних гігієнічних заходів і призначення протягом декількох днів більш легкої дієти.
Профілактика. Небезпека полягає в можливості змішати з скарлатиною, тому всіх дітей із захворюванням, підозрілим щодо скарлатини, слід ізолювати і залишати під наглядом.
Слід відзначити, що останнім часом піддають сумніву факт існування скарлатинозної краснухи як самостійної хвороби. Багато хто вважає, що більшість випадків скарлатинозної краснухи — це легкі форми скарлатини, а менша частина випадків — атипові форми корової краснухи з дрібним висипом. З цього випливає важливий епідеміологічний висновок про необхідність ізоляції захворілих дітей і проведення відповідних санітарних заходів.
