ВІТРЯНА ВІСПА (VARICELLA)
Етіологія. Збудником хвороби є фільтрівний вірус, видима форма якого — дрібні позаклітинні «елементарні тільця». Він дуже летучий, міститься в крові хворого і у вмісті пухирців під час цвітіння висипу.
Вітряна віспа— цілком самостійне захворювання, що не має нічого спільного ні з натуральною віспою, ні з вакцинною хворобою. Жодне з цих захворювань не забезпечує від захворювання на вітряну віспу і навпаки.
Існують дані про тотожність збудника вітряної віспи і оперізуючого лишаю (herpes zoster). Є також епідеміологічні спостереження, які вказують на певну спорідненість цих захворювань.
Епідеміологія. Хвороба зустрічається у вигляді спорадичних випадків, рідко даючи значні спалахи. Проте, якщо її занесено в дитячий колектив (ясла, лікарня), де є багато дітей раннього віку, вона викликає великі спалахи захворюваності, майже такі ж, як і при кору. Найбільше захворюють діти перших чотирьох років життя; рідше—діти понад 9—12 років і дуже рідко діти перших місяців життя.
Заразливість вітряної віспи дуже велика, однак зараження передається лише безпосередньо від хворого здоровому (капель-но-повітряним шляхом; захворювання не передається через речі і третіх осіб. Хвороба заразлива з самої першої години висипання, а можливо й раніше, в зв'язку з чим так важко боротися з поширенням вітряної віспи.
Багато хто вважає, Ідо в період утворення корок хворий вже не заразний; правильніше, однак, додержуватися того погляду. що заразливість хворого зникає тільки після того, як корки відпали.
Збудник вітряної віспи не стійкий і легко гине поза організмом, тому в особливо суворій дезінфекції речей і приміщення немає потреби. Перенесена вітряна віспа залишає, як правило, стійкий імунітет на все життя.
Клініка. Інкубаційний період вітряної віспи триває 14—21 день, найчастіше—17 днів; клінічних проявів у цей час немає.
Початок захворювання різний. Іноді спостерігаються протягом 1—2 днів продромальні явища — помірне підвищення температури, нездужання, млявість, неспокій, рідко — здебільшого у маленьких дітей — понос, блювання, і згодом лише з'являється характерне висипання.
Найчастіше ж відразу при помірному підвищенні температури одночасно на різних частинах тіла з'являється висип, що має спочатку вигляд розкиданих плям завбільшки від булавочної головки до сочевиці, які дуже швидко перетворюються в пухирці з прозорим вмістом. Ці пухирці розташовані на мало зміненій шкірі. Лише на невеликому просторі навколо пухирця видно пояс помірної червоності.
Цим пухирці при вітряній віспі відрізняються від пустули при натуральній віспі, де спочатку з'являються папули, потім везикули (пухирці), що сидять на запаленій червоній припухлій шкірі. В центрі такої віспини є вдавлення, «пупок», якого не буває при вітряній віспі.
Пухирці при вітряній віспі висипають по всьому тілу, найчастіше розташовуються на волосистій частині голови (звідки нерідко і починається висипання) і на лиці, на долонях і підошвах, на слизових оболонках (кон'юнктива, зів, слизова щік, язика, статевих органів, зовнішній слуховий прохід, глотка, Гортань); вони швидко лопаються, утворюють виразочки, що викликають утруднення під час їди і ковтання, спричиняють іноді явища ларингіту. Пухирець наповнений спочатку прозорим, потім мутним вмістом.
Висипання відбувається в декілька прийомів, поштовхоподібно, так що картина висипу при вітряній віспі дуже різноманітна (поліморфна).
На певній ділянці шкіри можна бачити пляму, вузлик, свіжі, лопнуті і підсихаючі пухирці, корочки, причому елементи висипу різної величини. Це дало підставу для порівняння картини висипу при вітряній віспі із зірчастим небом із зірками різної ве-личини і різного виду (рис. 54).
Ця картина дуже відрізняється від процесу при натуральній віспі, де висип висипає швидко, ідучи зверху вниз і даючи одноманітне за формами висипання, і де ніколи не вдається виявити на певній ділянці всі форми перетворення основного елемента (папула — везикула — пустула).
Пухирці приміром через 2—3 дні лопаються і підсихають, утворюючи корочку, яка відпадає через 1—2,5 тижня, не залишаючи рубців у протилежність натуральній віспі.
Лише в рідких випадках під впливом вторинної гнійної інфекції розвивається більш глибокий процес і утворюється рубчик. Висип буває різноманітний щодо густоти-від окремих пухирців до густо сидячих злитих висипань. Висипання й підсихання пухирців супроводжується свербінням, яке змушує хворого розчухувати і здирати пухирці, що призводить іноді до вторинної гнійної інфекції (абсцеси, бешиха, дифтерія шкіри). Загальні явища під час висипання незначні: температура дає помірні підйоми, рідко буває високою, звичайно вона підвищується при кожному новому висипанні, держиться до 5—7, іноді 10 днів; зустрічаються не так рідко випадки, що протікають при нормальній температурі. Спостерігається помірний головний біль і розбитість. У внутрішніх органах змін не виявляється, залози слабо збільшені (якщо немає вторинної інфекції). У крові в неускладнених випадках — лейкопенія за рахунок зменшення нейтрофілів. У деяких випадках під час висипання пухирців по тілу висипає ніжний скарлатино подібний дріб нот очковий висип (іноді цей висип передує висипанню на 10—12 годин),—продромальний висип — так званий «реш». Частіше він спостерігається у дітей раннього віку (в
5—10% випадків).
При цьому ні ангіни, ні некрозів у зіві не відзначається, лущення не буває, що і відрізняє його від скарлатинозного висипу.
Ускладнення рідкі, і хвороба не являє небезпеки у старших дітей. У маленьких кволих і виснажених вона, проте, може викликати тяжкі ураження шкіри — гнояки, флегмону, бешиху. У таких дітей може розвинутись гангренозна форма вітряної віспи з глибоким розпадом проникаючих до м'язового шару круглих виразок, що призводять до сепсисуй смерті
З ускладнень спостерігаються нефрити, запалення легень і енцефаліти. Вітряна віспа, приєднуючись до інших захворювань (наприклад, скарлатини, кору, дизентерії, дифтерії), може помітно погіршувати їх перебіг і в таких випадках сама протікає тяжче.
Лікування і догляд. У період високої температури і висипання — ліжковий режим. Особливо строго треба стежити за чистотою постільної і носильної білизни, а також за тим, щоб хворий не зривав і не розчухував корочок.
Рис. 55, Гангренозна вітряна віспа
Рекомендується призначати помірно теплі ванни (35—37°) в усіх періодах процесу.
Дієта — рідка й напіврідка, якщо є ураження слизових оболонок.
Шкіра змазується якою-небудь прокип'яченою рослинною олією, окремі пухирці можна змазувати йодом або міцними розчинами марганцевокислого калію або 0,5% розчином червоного стрептоциду в 60° спирті. Необхідно полоскати зів 2% борним розчином. При септичних ускладненнях — пеніцилін, стрептоцид або альбуцид у звичайних дозах.
Профілактика. Виписка з відділення проводиться після відпадіння корочок; карантин для тих, хто стикався з хворим, має тривати 3 тижні.
Останнім часом рекомендують у випадках виникнення вітряної віспи всю палату щодня протягом 2—3 годин освітлювати кварцовою лампою, при цьому одягають дітям темні окуляри; при таких заходах відзначалось мало випадків захворювання.
Штучна імунізація. Як запобіжний захід пропонують вводити під шкіру дітям, які стикалися із захворілим, 30—60 мл сироватки дорослого. Цей спосіб може бути застосований щодо кволих дітей, яким загрожувала небезпека зараження. Цим не завжди вдається запобігти захворюванню, але хвороба в таких випадках протікає легше.
