ВИСИПНИЙ ТИФ (typhus exanthematicus)
Етіологія. Встановлення основних фактів, що стосуються етіології і епідеміології висипного тифу, зв'язано з іменами наших вітчизняних учених: так, у 1876 р. Мочутковський (в досліді, проведеному над самим собою) довів наявність заразного чинника в крові хворого на висипний тиф, а Г. Н. Мінх у 1878р. встановив, що висипний тиф передається
вошами. У теперішній час можна вважати безперечним, що збудником висипного тифу є рикетсії Провачека, названі так на честь вчених Риккетса і Провачека, що відкрили
їх у 1911 — 1913 рр. Рикетсії являють собою найдрібніші тільця розміром 0,3Х0,4м круглої або овальної форми, частіше розташовані попарно; містяться вони в крові й в органах хворих на висипний тиф під час гарячкового періоду (зникаючи через 2—З дні після падіння температури), а також в епітелії шлунково-кишкового тракту вошей, заражених кров'ю хворих.
B. Proteus X19 якому нещодавно деякі автори приписували етіологічну роль при висипному тифі, є супровідним мікробом, однак настільки постійним, що він аглютинується сироваткою хворих на висипний тиф, і тому аглютинація з B. Proteus X19 (реакція Вейль-Фелікса) набуває майже специфічного характеру і є дуже цінним, методом лабораторної діагностики висипного тифу.
В останні роки одержані дані про зв'язок між протеєм ХІ9 і рикетсіями (В. А. Крестовнікоза). Дуже ймовірно, що у рикетсій Провачека і B. Proteus X19 існують спільні рецептори.
Епідеміологія. Висипний тиф буває у вигляді епідемій, тісно зв'язаних з погіршанням санітарно-гігієнічних умов і побутового оточення.
Передача висипного тифу безпосередньо від хворого до здорового в природних умовах не відбувається. Заразність висипного тифу зв'язана виключно, з наявністю проміжного передавача — воші (переважно платяної як найбільш рухливої).
Воша є не тільки механічним перенощиком, але й проміжним хазяїном, оскільки в її організмі після того як вона інфікувалась кров'ю висипнотифозного хворого, збудник хвороби проходить цикл розвитку протягом 4-5 днів, і тільки тоді (тобто не раніше, ніж через цей час) воша здатна передати висипний тиф здоровій людині, кусаючи її, якщо при цьому ранка забруднюється інфікованими виділеннями або роздавлена воша І її випорож-нення втираються в ранку при розчухуванні
Вірус в організмі хворого на висипний тиф зберігається протягом гарячкового періоду (і, можливо, в останні 2 дні інкубації), і організм звільняється від нього на 3-й день реконвалесценції Заражена воша залишається носителькою рикетсій протягом усього свого життя, яке внаслідок зараження укорочує!
Посилиш вошивість є головним епідеміологічним фактором при висипному тифі, погані побутові і санітарно-гігієнічні умови, які сприяють поширенню вошивості, сприяють епідемічності захворювань.
Добре відомі великі епідемії, які уражали різні країни після війни й голоду і які спостерігались в арміях воюючих країн. Спалахи висипного тифу постійно виникали в царській Росії. Причина цих епідемій і спалахів полягала в тяжких санітарно-гігієнічних умовах незабезпечених груп населення, а саме: ком води брудом, недостатньою кількістю одягу, скупченістю, при яких набувала широкої можливості розмножуватись і легко передаватись від людини людині о д е ж н а в о ш а. При цьому, звичайно, має значення фізичний і психічний стан і погане харчування.
Серед дітей уражаються більш старші, тобто ті, які більше піддаються можливості контакту і зараження; однак відмічались випадки захворювання і в грудному віці (після 3 місяців) звичайно тоді, коли мати захворювала на висипний тиф.
Щодо сезону, то максимальна кількість захворювань припадає на пізній осінній і зимовий час.
Раз перенесене захворювання дає стійкий Імунітет на все життя Повторні випадки висипного тифу зустрічаються рідко.
Патогенез і патологічна а н а то м І я. Анатомічні ураження зводяться до уражень дрібних артерій вен і капілярів своєрідним процесом з утворенням тромбу всередині судини до ураження стінки і утворення навколо суд н й вузлика (гранульоми), який надалі закінчується з а п у
стіванням судини. Такі зміни зустрічаються в нервовій системі, шкірі і мускулатурі. Одночасно спостерігаються явища переродження внутрішніх органів (міокардит) і ураження залоз внутрішньої секреції (надниркові залози). Тяжкі явища розладів серцево-судинної системи викликаються, крім інтоксикації, мікробними отрутами, ураженнями надниркових залоз та інших органів внутрішньої секреції.
У зв'язку з віковими фізіологічними умовами ці явища з боку судинної системи у дітей виражені менше, чим, можливо, і пояснюється у них більш легкий перебіг висипного тифу порівняно з дорослими.
Клініка. Інкубаційний період триває 11—14 днів. Висипний тиф рідко починається раптово: звичайно протягом 2—3 днів розвивається слабість, що дедалі посилюється, головний біль. Озноби і блювання бувають рідко. Температура підвищується різко і звичайно на 3—4-й день хвороба досягає свого повного розвитку, коли виявляються три основних симптоми висипного тифу — загальна отруєність, висип (розеола) і збільшення селезінки.
Отруєність виражена дуже чітко: сильні головні болі, болі в м'язах і гіперестезії. Останній симптом дуже характерний для висипного тифу: дитина починає стогнати і скаржитись, якщо стиснути їй у декількох місцях стегно за ходом нервового пучка. Нерідко починається маячення і в більш тяжких випадках — потьмарення свідомості. В картині хвороби переважає пригніченість, збудження буває рідко.
Температура досить своєрідна: круто піднявшись до 39,5— 40° на 3-й день, вона держиться з коливаннями різного ступеня до 8—10-го дня, а потім спадає звичайно коротким лізисом. Бурхливі, швидкі підвищення температури і її критичне падіння спостерігається досить рідко. Загальна тривалість гарячкового періоду становить 12—14 днів (рис. 73).
Висип звичайно з'являється рано — на 3—4-й день, що відрізняє висипний тиф від черевного, при якому розеола з'являється не раніше 7—8-го дня. Розеола являє собою плямки рожевого кольору, які не підвищуються або трохи підвищуються над рівнем шкіри, з неясними контурами завбільшки з просяну зернину або маленьку сочевицю. Розташовується вона особливо часто на зовнішній поверхні передпліччя, грудях, животі, значно рідше на лиці і дуже рідко (при значному висипі) на волосистій частині голови. Кількість плямок може бути різна. Вони досить швидко пігментуються, набувають буруватого забарвлення і зникають приміром протягом тижня.
У тяжких випадках одночасно з розеолою з'являються петехії.
Селезінка починає прощупуватись на 3—4-й день, що також відрізняє процес від черевного тифу, де збільшення селезінки з'являється не раніше кінця першого або початку другого тижня.
Величина селезінки середня — звичайно вона виходить з-під ребер на 1,5—2 пальці на відміну від значно різкіше збільшення селезінки при поворотному тифі. Консистенція селезінки середньої щільності, в більш тяжких випадках вона м'якша.
Шкіра суха, поту немає, в кінці процесу іноді спостерігається незначне лущення. Залози не збільшені. Катарів немає, лише в більш тяжких випадках спостерігається різке наповнення судин кон'юнктиви. Язик досить рано стає сухим і густо обкладеним. Апетит знижується, але рідко зникає зовсім, так що звичайно вдається годувати дитину достатньо.
Випорожнення або нормальні, або спостерігається деяка схильність до запорів.
У більш тяжких випадках з'являється незначний кашель. Пульс звичайно прискорений протягом усього гарячкового періоду; лише після падіння температури він стає трохи сповіль-неним і нерівним, що відрізняє висипний тиф від черевного з його дуже характерною на висоті процесу брадикардією (сповільнення пульсу). На висоті процесу звичайно спостерігається розширення границь серця, заглушення тонів, зниження кров'яного тиску. Ці симптоми рідко досягають дуже сильних ступенів і, не загрожуючи життю, рідко потребують застосування у дитини серцевих ліків, що різко відрізняє висипний тиф у дитини від висипного тифу у дорослого, при якому дуже часті серцеві ускладнення.
У тяжких випадках іноді спостерігається білок у сечі. Характерна позитивна діазореакція сечі..
В крові — лейкоцитоз нейтрофільного характеру (10000— 20000), який спадає дещо раніше падіння температури, невисока РОЕ (10—20 мм на годину).
При діагнозі висипного тифу, крім описаної вище картини, має значення наявність таких ознак: 1) задишка без явищ у легенях, 2) ін'єкція (рідше крововиливи) в кон'юнктиву, 3) у дітей до 3 років депресія і сонливість; у старших дітей часом збудження і маячення, 4) позитивна діазореакція, 5) прискорення пульсу, 6) приглушення першого тону, 7) падіння температури на 4—8—12-й день хвороби (так звані провали або «врізи», 8) невисока РОЕ.
Ускладнення нечисленні і рідко бувають тяжкими, частіше бувають бронхіти, рідше пневмонії, Іноді спостерігаються стоматити; у грудних і маленьких дітей — диспепсії і коліти. Зустрічаються гнійні паротити, гнійні отити і нефрити. В тяжких випадках можуть розвинутись тяжкі пролежні.
Прогноз. Порівняно з перебігом у дорослих висипний тиф у дитини протікає значно сприятливіше. Тяжкі випадки спостерігаються не часто (10—12%), частіше зустрічаються захворювання середньої тяжкості; іноді, особливо у грудних дітей, перебіг абортивний і легкий. Летальність дуже незначна, фактично наближається до нуля (0—0,3%).
Гігієна, догляд, лікування. Необхідно провітрювати приміщення; ліжко має бути заслано акуратно, білизну слід часто міняти і постійно оглядати шкіру на спині і крижах, тому що в тяжких випадках розвиваються пролежні. Щоб запобігти їм, під хворого підкладають круг; на голову кладуть холодний компрес. Дуже добре діють теплі (35—37°) щоденні ванни. При високій температурі, крім них, можна робити прохолодні обгортування.
Необхідно старанно полоскати рот 0,85% розчином NaCl або ж 2% розчином борної кислоти, або 0,1% розчином марганцевокислого калію. Язик і губи змазують олією. Не слід надто часто протирати рот, тому що це лише травмує слизові.
Необхідно давати хворому достатню кількість пиття і стежити за повноцінним харчуванням, яке під час гарячкового періоду має бути рідким або напіврідким. Звичайно призначають молочні страви, супи і бульйони, киселі і каші. Якщо дитина не в тяжкому стані і має апетит, то в таких випадках немає протипоказань для призначення м'яса й риби. Необхідно давати вітаміни — соки, риб'ячий жир, вершки, вершкове масло. В період видужання — риб'ячий жир. Встати з ліжка можна дозволити через декілька (2—3) днів після падіння температури. Потреби в призначенні серцевих ліків немає. Якщо така необхідність з'явиться, то дають 1% розчин кофеїну по чайній (десертній, столовій) ложці або ж кордіамін, кардіазол.
Виписати хворого з лікарні можна лише через 5—6 днів після падіння температури.
Профілактика. Основні заходи мають бути спрямовані на знищення передавача хвороби (воша) і на створення таких умов, за яких воша не може розмножуватись. У цьому випадку вирішальне значення має поліпшення санітарно-гігієнічних умов населення, підвищення його культурного рівня, санітарно-гігієнічна пропаганда серед населення. Всі форми колективного, правильного організованого життя дітей є в цьому напрямі могутніми факторами оздоровлення. В дитячих закладах при правильній їх організації інфекція навіть в разі занесення не може поширитись і розвинутись.
Запроваджуючи комплекс встановлених заходів при спалахах висипного тифу серед дорослого населення, необхідно звернути особливу увагу також і на боротьбу з вошами у дітей, тому що діти легко інфікуються і самі часто можуть бути джерелом поширення інфекції. Необхідно старанно наглядати за місцями скупчення людей (вокзали, бані та ін.).
Заходи знезаражування — це способи знищення комах (дезінсекція). Білизну, одяг пропускають через сухоповітряні («геліос») або пароформалінові камери. Білизну можна прогладжувати гарячим утюгом. Дезінсекція приміщень проводиться шляхом обкурювання сіркою. Дуже сильно діє на вошей як дезинсикуючий засіб препарат «К» і мило «К» (Ханеня), яке містить цей препарат. Хворий на висипний тиф, якого прийняли у відділення, має бути старанно вимитий, пострижений.
За останні роки був розроблений і перевірений на практиці метод специфічної профілактики Дронтовська, Маєвська, Пше-ничнов).
